Інтерв'ю
AYREON
AYREON
Що повинен знати кожен поважаючий себе шанувальник важкої музики про Голландію, крім сформованого стереотипу про країну тюльпанів, наркоманів і гомосексуалістів? Звісно ж те, що як не дивно, але в цій маленькій країні існує чимало унікальних і цікавих колективів, що працюють в абсолютно полярних стилях — The Gathering, Gorefest, After Forever, Ayreon. Мабуть, найбільшої відомості й успіху у світі досяг Ayreon — progressive metal/rock проєкт мультиінструменталіста, вокаліста й просто дуже цікавої та приємної людини Ар'єна Лукассена. На кожному з альбомів Ayreon відзначилися своєю участю в записі чимало відомих музикантів і вокалістів. Цікаво те, що серед них трапляються «гості», які навіть не мають стосунку до прогресиву й року. Заснувавши проєкт у 1995 році, талановитий голландець випустив уже вісім повноформатних альбомів. Останній із «простою й зрозумілою» назвою «01011001» вийшов 28 січня 2008 року. Чудовий привід поговорити про це, а також про багато інших цікавих речей з одноосібним лідером проєкту — Ар'єном Лукассеном, випав нам одразу через три дні після прем'єри альбому.
LAKE OF TEARS
LAKE OF TEARS
«Життя — похмуре й зле місце», — так співається в пісні «The Greymen» з їхньої останньої платівки — «Black Brick Road». Прекрасні музиканти й майстри яскравого готичного перформансу, LAKE OF TEARS поєднали у своїй творчості два ворожих світи: інтелектуального прогресиву й ненав'язливого атмосферного металу. Від самого першого альбому — «Greater Art» (1994) — незвичайний колектив вирвався в авангард шведського андерґраунду. «Headstones», «A Crimson Cosmos», «Forever Autumn» — тепер ці назви знайомі будь-якому більш-менш обізнаному у важметалі індивіду. Ціле десятиліття гурт ішов наперекір стилям, розпадався й знову повставав із попелу. З виходом у 2002 році вельми суперечливого диску «The Neonai» на них обрушився потік різкої критики. Здавалося, ось і кінець славної історії. Але вони витримали. Вони повернулися і покликали нас за собою дорогою, вимощеною чорною цеглою…
SUMMONING
SUMMONING
Чи багато ми можемо пригадати успішних студійних проєктів — тобто тих гуртів, учасники яких ніколи не виходили на сцену й не давали живих виступів, і відповідно музику яких ми можемо почути лише на дисках, записаних у студії. Відповімо на поставлене запитання — це чимала кількість музикантів, що працюють у рамках напрямків нью-ейдж, ембієнт, дарквейв тощо — в більшості випадків це one-man band — тобто гурт, що складається з одного учасника. Якщо говорити про металічну музику — то згадується ціла низка grindcore проєктів, а також гуртів, що виконують black metal (звісно, не забуваємо й про прогресив-сцену, чого варті одні лише проєкти голландця Лукассена, з яких найвідомішим є AYREON). У випадку Black Metal треба говорити про найекстремальніші колективи. Найвідомішим серед них, безумовно, є BURZUM — переказувати один із найвідоміших сюжетів в історії важкого року немає сенсу — будемо об'єктивними — здебільшого популярність цього проєкту зумовлена скандалом початку 1990-х, пов'язаним із його єдиним учасником. На сьогоднішній день в андерґраундному блек-металі найцікавішими виглядають німецька та французька сцени. Гурт SUMMONING — унікальне явище — розпочавши з мелодійного блеку, гурт невдовзі виробив своє унікальне звучання й неповторну естетику, паралельно обравши як основну тематику лірики темний бік культової для важкої сцени трилогії Толкіна «Володар перснів». Вписати в рамки жанру цей австрійський проєкт, що складається з двох осіб, неможливо — більшість джерел останніми роками сходяться на терміні epic metal, усвідомлюючи, що ярлики на кшталт black/pagan metal не описують музику гурту навіть на 10 відсотків. Деякий час тому Протектор і Сіленіус люб'язно погодилися відповісти на запитання нашому сайту в електронній формі, і тепер ми з задоволенням публікуємо це інтерв'ю.