Шведський легендарний гітарист неокласичного шреду Інгві Мальмстін випустив свій двадцять перший студійний альбом "Parabellum" 23 липня 2021 року на лейблі Music Theories Recordings, підрозділі Mascot Label Group. Записаний у студії 308 у Маямі, Флорида, альбом знову показав Мальмстіна, який самостійно виконав вокальні партії, бас і гітару, представивши збірку, просякнуту шаленим неокласичним металевим стилем, який він започаткував ще на початку 1980-х із гуртом RISING FORCE. Виразні треки, зокрема "Wolves at the Door", "Relentless Fury", заголовний "(Si Vis Pacem) Parabellum" та розлогий завершальний "Sea of Tranquility", продемонстрували його фірмові блискавичні арпеджіо та бароково натхненне фразування. Критики масово визнали "Parabellum" найсильнішою й найнатхненнішою роботою Мальмстіна за багато років, відзначаючи свіжу енергію його соло після десятиліть плідної творчості. Альбом підтвердив його статус одного з найвпливовіших у технічному плані гітаристів в історії металу, через десятиліття після того, як він зреволюціонізував словник інструмента.

Піонери треш-фанку із затоки Сан-Франциско MORDRED випустили "The Dark Parade" 23 липня 2021 року на лейблі M-Theory Audio — свій перший повноформатний альбом за двадцять сім років. Заснований у Сан-Франциско 1984 року, гурт MORDRED одним із перших поєднав треш-метал із фанком, хіп-хопом та елементами скретчингу на альбомах "Fool's Game" (1989) та "In This Life" (1991), перш ніж розпастися в середині 1990-х. Возз'єднаний склад включав вокаліста Скотта Голдербі, клавішника й діджея Аарона "DJ Pause" Вона, гітаристів Джеймса Сангінетті та Денні Вайта, а також барабанщика Джеффа Гомеса, значною мірою відтворюючи знамениту конфігурацію гурту початку 1990-х. Треки на кшталт "Demonic #7" та "Dented Lives" пропонували насичений рифами, грувовий треш, що осучаснив фірмове звучання гурту, не зрікаючись коріння. Критики привітали "The Dark Parade" як несподівано життєздатний камбек, довівши, що жанровий підхід MORDRED досі резонує через десятиліття після того, як заклав основи майбутнього ню-металу й реп-металу.

Американсько-канадський гурт металкору MISERY SIGNALS випустив свій четвертий студійний альбом "Absent Light" 23 липня 2013 року на лейблі Basick Records. Гурт профінансував запис через фанатську кампанію на Indiegogo, яка вдвічі перевищила заявлену мету за лічені тижні, підтвердивши відданість шанувальників. Вокаліст Карл Шубах, гітаристи Раян Морган і Ґреґ Томас, басист Кайл Джонсон та барабанщик Брендан Морган самостійно спродюсували альбом — уперше в історії гурту. Треки на кшталт "A Glimmer of Hope", "Carrier" та "Everything Will Rust" поєднували мелодійну, атмосферну гру на гітарі з важкими брейкдаунами та несамовитим криком Шубаха, продовжуючи емоційно насичене звучання, закладене на попередніх релізах, як-от "Mirrors". Критики високо оцінили "Absent Light" за баланс мелодійності та важкості, підтвердивши статус MISERY SIGNALS як одного з найстабільніших і найповажніших гуртів металкору майже через десятиліття кар'єри, попри численні зміни складу, що супроводжували гурт від самого заснування у Вісконсіні.

Барабанщик Нік Менза, найбільш відомий завдяки вибуховій грі у складі MEGADETH, народився 23 липня 1964 року в Мюнхені, Західна Німеччина, у родині відомого джазового саксофоніста Дона Менза. Він приєднався до MEGADETH у 1989 році, спершу як гітарний технік, а згодом сів за барабани й швидко став постійним ритм-барабанщиком гурту. Менза зіграв на чотирьох найвизначніших альбомах гурту: "Rust in Peace" (1990), "Countdown to Extinction" (1992), "Youthanasia" (1994) та "Cryptic Writings" (1997), допомігши сформувати технічне, грувове звучання легенд треш-металу в період їхнього комерційного та творчого піку. Його потужні подвійні бас-барабани та винахідливі філи, чутні у треках "Hangar 18" та "Sweating Bullets", досі залишаються еталоном металевого барабанного мистецтва. Менза покинув MEGADETH у 1998 році через ускладнення після операції на коліні, згодом займався джаз-ф'южн та рок-проєктами, зокрема власним гуртом OHM, залишаючись улюбленцем прихильників треш-металу в усьому світі.

Американський гурт металкору ATTILA випустив свій дев'ятий студійний альбом "Closure" 23 липня 2021 року на лейблі SharpTone Records. Записаний у 2020 році в студії The Warehouse у Флориді попри пандемічні перешкоди, вихід альбому зрештою відклали на цілий рік. Очолюваний вокалістом Крісом "Fronz" Фронзаком, із новими учасниками Волтером Адамсом і Тайлером Крукмеєром на гітарах, "Closure" охопив десять треків, що поєднували фірмову агресивну брейкдаун-основу гурту з чистішими вокальними мелодіями та електронними елементами. Головний сингл "Clarity" продемонстрував цей мелодійніший напрям, тоді як "Metalcore Manson" викликав суперечки через текстові натяки. Продюсований за участі Ендрю Вейда, "Closure" відобразив подальшу еволюцію ATTILA за межі їхнього раннього "вечіркового" металкору, отримавши неоднозначні, але покращені відгуки критиків, які відзначили зростання майстерності написання пісень. Альбом закріпив суперечливу, але тривку присутність ATTILA в сучасній сцені металкору, підтвердивши, що гурт здатен еволюціонувати, не втрачаючи відданої аудиторії, зібраної понад десятиліття туровою активністю.

Сладж-метал гурт BLACK TUSK із Саванни, штат Джорджія, випустив EP "Tend No Wounds" 23 липня 2013 року на лейблі Relapse Records. Записаний у студії Jam Room у Колумбії, Південна Кароліна, за участю продюсера Філіпа Коупа з KYLESA та BARONESS, реліз із шести пісень зафіксував тріо Ендрю Фідлера, Джонатана Атона та Джеймса Мея, які відточували своє фірмове поєднання південного металевого хардкору та рок-орієнтованого сладжу. Заснований у 2005 році після розпаду попередніх гуртів учасників, BLACK TUSK роками гастролював разом із MASTODON та KVELERTAK, і "Tend No Wounds" відобразив цю дорожню хімію завдяки чіткішому написанню пісень і відточенішому звучанню. EP здобув похвалу за поєднання сирої люті гурту з новою доступністю. Трагічно, басист і вокаліст Джонатан Атон загинув у листопаді 2014 року внаслідок аварії на мотоциклі, тож "Tend No Wounds" став одним з останніх записів із його самобутнім вокалом і басом.

Індастріал-метал гурт AMERICAN HEAD CHARGE з Міннеаполіса самостійно випустив камбек-EP "Shoot" 23 липня 2013 року — перший новий матеріал гурту за понад сім років. Гурт розпався у 2009 році після років потрясінь, зокрема смерті гітариста Браяна Оттосона від передозування у 2005 році, перш ніж возз'єднатися для цього релізу з п'яти треків. "Shoot" містив пісні "Writhe", "Set Yourself on Fire", "Sugars of Someday", "Sand" та кавер-версію пісні Петті Сміт "Rock n Roll Nigger", записану Доном Дебіасом і зведену Дейвом Фортманом. EP зберіг важку, насичену семплами агресію, що зробила альбом "The War of Art" 2001 року еталоном ню-металу та індастріал-металу, водночас засвідчивши оновлену творчу енергію возз'єднаного складу. AMERICAN HEAD CHARGE підтримали "Shoot" національним туром, відновлюючи імпульс, що згодом привів до нових релізів і закріпив репутацію гурту як виживальців однієї з найтурбулентніших історій металевої сцени.

Британський гурт блек/треш-металу CRAVEN IDOL випустив свій третій альбом "Forked Tongues" 23 липня 2021 року на лейблі Dark Descent Records, відзначивши п'ятнадцятиріччя гурту. Очолюваний засновником Sadistik Wrath, альбом записав найстабільніший склад в історії гурту, представивши сім треків сирого блек-металу у дусі першої хвилі, поєднаного з потужним треш-підґрунтям. Пісні на кшталт "Venomous Rites", "The Wrath of Typhon" та "Deify the Stormgod" викликали порівняння з такими предтечами жанру, як BATHORY, SODOM та SATAN, зберігаючи водночас власну окультну тематику текстів CRAVEN IDOL та старошкільні продакшн-стандарти. Критики назвали "Forked Tongues" найзосередженішою й найцілісністою роботою гурту на сьогодні, відзначаючи чіткіші виконання та відчутну єдність між музикантами. Альбом закріпив репутацію CRAVEN IDOL в андеграундній сцені екстремального металу як відданих носіїв незашліфованої, традиційно вкоріненої блек/треш-агресії, що свідомо протистоїть сучасним тенденціям надто чистого й полірованого продакшну в жанрі.

Литовський гурт експериментального сладж-металу ERDVE випустив альбом "Savigaila" 23 липня 2021 року на лейблі Season of Mist. Назва перекладається як "самозжаління", відображаючи теми альбому — протистояння заціпенінню та прийняття важкої реальності. Тріо у складі гітариста й вокаліста Вайдотаса Даруліса, барабанщика Валдаса Воверайтіса та басиста Каролиса Урбанавічюса створило одинадцять треків, що поєднують сладж, хардкор та блекенед пост-метал текстури у похмуре, атмосферне ціле, причому Даруліс самостійно займався записом, зведенням і продюсуванням. Треки на кшталт "Lavondėmės", "Betonas" та однойменного "Savigaila" продемонстрували здатність гурту переходити від нищівної важкості до спустошених, ембієнтних пасажів. Альбом привернув увагу андеграундної металевої преси по всій Європі за безкомпромісне бачення та ремісну DIY-майстерність, утвердивши ERDVE як один із найсамобутніших голосів, що з'явилися на невеликій, але дедалі помітнішій литовській екстремальній метал-сцені, яка донедавна залишалася майже невідомою широкому загалу за межами Балтійського регіону.

Шведський гурт мелодійного дез-металу ZONARIA випустив свій третій повноформатний альбом "Arrival of the Red Sun" 23 липня 2012 року на лейблі Listenable Records. Гурт, заснований в Умео у 2001 році, здобув репутацію завдяки звучанню, натхненному співвітчизниками з HYPOCRISY, поєднуючи пекучі рифи з мелодійними соло-партіями та потужними подвійними бас-барабанами. Хрипкий вокал Саймона Берґлунда скріплював треки, що балансували між агресією та запам'ятовуваними мелодіями, а басист Макс Мальмер і гітарний тандем гурту забезпечували чітко вибудовані аранжування протягом майже сорокахвилинного альбому. "Arrival of the Red Sun" здобув похвалу андеграундної металевої преси за відточену продакшн-роботу та цілісність, ставши найдосконалішим висловлюванням гурту. Попри позитивний прийом, ZONARIA невдовзі пішов у тривалу паузу, залишивши "Arrival of the Red Sun" своєю останньою студійною роботою та недооціненою перлиною переповненої шведської сцени мелодійного дез-металу, яку часто затьмарюють гурти з Гетеборга, хоча Умео теж подарував жанру не менш вагомі імена.