MOTÖRHEAD випустили свій третій альбом "Bomber" 12 жовтня 1979 року на Bronze Records; записували з 7 липня до 31 серпня на Roundhouse у Лондоні з додатковими сесіями на Olympic, продюсував Jimmy Miller. Тридцять сім хвилин і дванадцятий рядок британського чарту — найкращий результат гурту на той момент. Miller зробив кілька найкращих платівок ROLLING STONES між 1968 і 1973 роками, але на цих сесіях уже глибоко сидів на героїні: одного разу він зовсім зник зі студії, а знайшли його заснулим за кермом власної машини. "Dead Men Tell No Tales" стала першою антигероїновою піснею гурту. Lemmy тут максимально войовничий — б'є по поліції в "Lawman", по батькові, який покинув родину, у "Poison", по телебаченню в "Talking Head". Тур Bomber приніс алюмінієву світлову конструкцію-бомбардувальник, першу, що рухалася і вперед-назад, і вбік.

INSOMNIUM випустили свій п'ятий альбом "One for Sorrow" у Фінляндії 12 жовтня 2011 року на Century Media; решта Європи отримала його 17-го, а США — 18-го. Це був їхній перший реліз для цього лейбла: записували з березня до травня на Gothenburg Rock Studios, Fantom Studio та NoiseWorks Studio, продюсував Samu Oittinen. П'ятдесят три хвилини мелодійного дез-металу від гурту, який тихо став найнадійнішим у своїй галузі, працюючи на шві між меланхолією MY DYING BRIDE і ґетеборзькою традицією й ніколи не звучачи ні як одне, ні як інше. Відео зняли на "One for Sorrow", "Through the Shadows", "Only One Who Waits", "Regain the Fire" та бонус-трек обмеженого видання "Weather the Storm" — надзвичайно потужна промокампанія для фінського гурту на першому альбомі з великим метал-лейблом.

PIG DESTROYER випустили свій третій альбом "Terrifyer" 12 жовтня 2004 року на Relapse Records; записували частинами між серпнем 2002-го і липнем 2004-го вдома у Brian Harvey та на Visceralsound у Бетесді, Мериленд, продюсував гітарист Scott Hull. Тридцять дві хвилини ґрайндкору, побудованого навколо болісної закоханості, жадання й одержимості безіменною жінкою, яку оповідач винить у своїх стражданнях — J.R. Hayes пише тексти значно ближче до літератури, ніж жанр звично дозволяє. У буклеті є шестисторінкова історія про те, як Natasha стала Terrifyer, а до релізу входив другий диск у DVD-Audio з форматом 5.1: майже сорокахвилинна сладж-метал-композиція гурту "Natasha", яку окремим CD видали 2008 року. Частина копій вийшла з паперовою смужкою, що прикривала оформлення. Rolling Stone поставив альбом вісімдесят восьмим серед ста найкращих метал-платівок усіх часів.

GORGOROTH випустили свій дебютний альбом "Pentagram" 12 жовтня 1994 року на Embassy Productions; записували на початку 1994-го в Grieghallen Studio у Бергені, продюсував Pytten разом із гуртом. Двадцять дев'ять хвилин — коротко навіть за мірками першої хвилі норвезького блек-металу, і від цього ще брутальніше. Платівка вийшла після демо-касет "A Sorcery Written in Blood" та "Promo '94" і є єдиним альбомом GORGOROTH, де на басу грає Samoth з EMPEROR, а за барабанами Goat Pervertor, з Hat на вокалі й Infernus як автором усього матеріалу. Grieghallen була місцем, де записали більшість визначальних платівок доби, і "Pentagram" — одна з найсиріших: жодних клавішних, жодної атмосфери в симфонічному сенсі, лише тремоло-рифи й справді злоякісний настрій. Infernus тримає гурт через десятиліття розпадів складу й судових спорів.

LIFE OF AGONY випустили свій дебютний альбом "River Runs Red" 12 жовтня 1993 року на Roadrunner Records; записували у травні на Systems Two у Бруклині, продюсував Josh Silver, раніше з TYPE O NEGATIVE. П'ятдесят хвилин і концептуальна платівка: історія підлітка з розбитої родини, який урешті намагається вкоротити собі віку, розказана частково через розмовні вставки між піснями. Басист Alan Robert написав тексти, мелодії та концепцію, оформив обкладинку й намалював логотип гурту. Баритон Keith Caputo дав платівці те, чого не мав жоден інший нью-йоркський гурт. Rolling Stone писав про безрадісні оди мізантропії, батьківській байдужості й саморуйнуванню, а згодом поставив альбом на п'ятдесят восьме місце серед найкращих метал-платівок усіх часів; Decibel увів його до своєї Зали слави у 2005-му, а The Village Voice поставив шостим серед усіх нью-йоркських гардкор- і метал-альбомів.

CROWBAR випустили свій другий, однойменний альбом "Crowbar" 12 жовтня 1993 року на Pavement Music; записували в Новому Орлеані, продюсував Phil Anselmo з PANTERA, друг дитинства засновника гурту Kirk Windstein. Тридцять шість хвилин — і сто тисяч проданих копій для маленького незалежного лейбла, що для настільки повільної та важкої музики просто дивовижно. На "All I Had (I Gave)" та "Existence Is Punishment" зняли відео, обидва крутили на MTV, і обидва потрапили в Beavis and Butt-Head, де Butt-Head підсумував, що музика звучить "повільно й жирно". Як випадкова похвала сладж-металу це майже неперевершено. Рифи Windstein і його надламаний скорботний голос визначили новоорлеанське звучання, з якого потім працювали EYEHATEGOD, DOWN і довга черга послідовників. Це досі та платівка, яку більшість має на увазі, кажучи CROWBAR.

AUTOPSY випустили свій третій альбом "Acts of the Unspeakable" 12 жовтня 1992 року на Peaceville; записували у червні на Starlight Sound у Річмонді, Каліфорнія, продюсували самі, звукорежисером був Bill Thompson. Тридцять п'ять хвилин і єдиний альбом AUTOPSY, де на басу грав Josh Barohn, раніше в SUFFOCATION. Це найкоротший, найшвидший і найсвідоміше відразливий запис першого періоду гурту: вісімнадцять треків горезвісного дез-металу, які Chris Reifert подає з-за барабанної установки, без тієї думової терплячості, що була на "Mental Funeral" роком раніше. Joe Davita з Loudwire описав гурт тут як у найголоднішому й найненажерливішому стані й відзначив, що самостійне продюсування дало гітарам теплоту, яка пасує матеріалу. Полотно й логотип зробив Kent Mathieu. AUTOPSY розпалися 1995-го й повернулися 2009-го, але це досі їхнє найзухваліше висловлювання.

MOONSPELL випустили "Under Satanæ" 12 жовтня 2007 року на SPV/Steamhammer; продюсував Tue Madsen. П'ятдесят хвилин і незвичний проєкт: замість нового матеріалу португальський гурт перезаписав із нуля свої найраніші роботи. Трек-лист узято з EP "Under the Moonspell" 1994 року, демо "Anno Satanæ" — саме поєднання цих назв дало альбому ім'я — і "Serpent Angel" із першого демо, зробленого ще під назвою MORBID GOD, до перейменування гурту. Це було свідоме повернення до блек- і дум-металу для гурту, який десять років продавали як готик-метал, і Fernando Ribeiro сприймав це як повернення собі власної історії, а не як ностальгію. Записані сучасним складом і з нинішнім продакшном Madsen, ці пісні нарешті отримали вагу, якої касетним оригіналам ніколи не діставало.

HYPOCRISY випустили свій другий альбом "Osculum Obscenum" 12 жовтня 1993 року на Nuclear Blast; записували у березні на Studio Rockshop, продюсували Markus Staiger та Peter Tägtgren. Сорок дві хвилини шведського дез-металу, ще міцно в ранній, безсоромно брудній фазі гурту — до того, як Tägtgren повів його до мелодійного матеріалу з науково-фантастичною тематикою кінця дев'яностих. Обкладинку намалював Wes Benscoter. Tägtgren уже тоді відповідав за гітари, вокал і продюсування — початок кар'єри, яка зробить його одним із найзатребуваніших продюсерів європейського металу завдяки власній Abyss Studio. У 1996-му альбом перевидали діджіпаком із бонус-треками й фото тодішнього тріо: Mikael Hedlund, Tägtgren і Lars Szöke. Відтоді платівку перевидавали неодноразово разом з іншими ранніми дез-метал-записами гурту.

Roger Rasmussen, знаний як Nattefrost, народився 12 жовтня 1974 року в Саннесі, Ругаланн, Норвегія. Він вокаліст і співзасновник CARPATHIAN FOREST — одного з найсвідоміше неприємних гуртів, які дала норвезька блек-метал-сцена. Його першим проєктом був THE CHILDMOLESTERS, заснований 1990 року разом із майбутнім колегою Johnny "Nordavind" Krøvel; проєкт протримався рік, а з його розпаду виріс ENTHRONE, перейменований на CARPATHIAN FOREST у 1992-му. Спершу він працював під іменем Lord Nosferatu, а Nattefrost — норвезькою "нічний мороз" — узяв у 1995-му разом з EP "Through Chasm, Caves and Titan Woods". У 2000-му заснував сайд-проєкт WORLD DESTROYER з Eivind Kulde та колегою Daniel Vrangsinn, у 2003-му почав сольний проєкт, а у 2011-му створив дует KREFT разом із Patolog Falk.