19 серпня 2016 року SABATON випустили свій восьмий альбом The Last Stand, спродюсований Пітером Тегтгреном на Abyss Studios у Швеції. Як і попередній Heroes, це була концептуальна платівка, цього разу цілком побудована навколо славетних останніх оборон у військовій історії — кожен трек написано з погляду тих, хто тримав приречену останню лінію. Сюжети сягали від швейцарської гвардії під час розграбування Рима в "The Last Stand" до самураїв Сацуми в "Shiroyama" та шотландців при Баннокберні. Метод гурту — перетворювати історію на павер-метал стадіонного масштабу — на той час зібрав їм одну з найбільших аудиторій європейського металу. Альбом очолив чарти Фінляндії, Швеції та Швейцарії й здобув золото в Німеччині, Польщі, Швеції, Данії та Чехії. Це був останній альбом із гітаристом Тоббе Енглундом перед його відходом 2016 року.

19 серпня 1996 року швейцарський гурт SAMAEL випустив Passage на Century Media, відійшовши від блек-метал ортодоксії саме тієї миті, коли жанр застигав у догму. Записаний на Woodhouse Studios у Гагені, Німеччина, альбом проміняв сирі тремоло-рифи на запрограмовані барабани, щільну оркестровку й індустріальну фактуру, а тексти Ворфа полишили сатанинські образи заради окультних і космічних тем. Рушієм перетворення став клавішник Xy, який прийшов у гурт ударником і збудував треки на кшталт "Rain" та "Jupiterian Vibe" на маршових ритмах і симфонічній вазі замість швидкості. Пуристи були обурені; майже всі інші впізнали щось нове. Rock Hard поставив 9.5 з 10, AllMusic — чотири з половиною зірки, а Passage витягнув SAMAEL з андеґраунду до значно ширшої міжнародної аудиторії. Саме з цієї платівки досі починається будь-яка розмова про індустріальний блек-метал.

19 серпня 2014 року арканзаський дум-метал гурт PALLBEARER випустив свій другий альбом Foundations of Burden на Profound Lore Records. Записаний на Type Foundry Studios у Портленді з продюсером Біллі Андерсоном, він розтягнув шість пісень майже на п'ятдесят п'ять хвилин, три з них — за десятихвилинну межу. Від решти думової сцени PALLBEARER вирізняв чистий, беззахисний спів Бретта Кемпбелла й готовність робити справді скорботну музику, а не просто важку: горе, відтворене на величезній гучності, з мелодіями, що лишалися в пам'яті довго після того, як стихали рифи. Критики відповіли відповідно: альбом має 88 балів на Metacritic, а The A.V. Club назвав його звуком вивихнутих душ, які нарешті здобули голос. Платівка сягнула 90 місця в Billboard 200 і 10-го у Top Hard Rock Albums — незвичний обшир для настільки безкомпромісного релізу.

19 серпня 2013 року шведський блек-метал гурт WATAIN випустив свій п'ятий альбом The Wild Hunt на Century Media, а наступного дня платівка вийшла у США. Це був найсуперечливіший реліз у їхній кар'єрі. Після трьох альбомів безкомпромісної, залитої кров'ю ортодоксії WATAIN розкрили форму: крижану тремоло-атаку пом'якшили атмосферні епізоди й думова вага, а в "They Rode On" уперше прозвучав чистий вокал Еріка Даніельссона. Metal Hammer назвав альбом найважливішим у кар'єрі гурту; Pitchfork був стриманішим, поставивши 6.7 і зауваживши, що гурт звучить чужинцем на незнайомій території. Слухачі вирішили на користь WATAIN: The Wild Hunt дебютував на першому місці у Швеції — найвища чартова позиція в їхній історії — і сягнув 158 у Billboard 200. Написана олією обкладинка Збіґнєва М. Бєляка лишається однією з найяскравіших у сучасному блек-металі.

19 серпня 2016 року денверський гурт BLOOD INCANTATION випустив дебютний альбом Starspawn на Dark Descent Records — тридцять чотири хвилини, які переписали уявлення про можливості дез-металу. Записаний на World Famous Studios у Денвері з Пітом деБоером, він фіксувався зі свідомою відмовою від сучасних студійних зручностей: усе грали наживо на плівку через лампову апаратуру, без тригерів, кліку та квантизації. Вокаліст Пол Рідл описував альбом як роботу з внутрішнім світом свідомості та вольовою трансценденцією макро й мікро, і музика відповідала цій амбіції, вплітаючи космічні, близькі до Лавкрафта теми в рифи, що нагадували MORBID ANGEL і ранніх GORGUTS. Альберт Мудріан із Decibel припустив, що це може бути дез-метал альбом року, а сам реліз вивів BLOOD INCANTATION на рівень уваги поза жанром, якого не досягає майже жоден дез-метал гурт.

Стів Ґріммет, голос британського хеві-метал гурту GRIM REAPER, народився 19 серпня 1959 року в Бакінгемширі, Англія. Він вийшов із хвилі NWOBHM у складі гурту Medusa, а 1982 року приєднався до GRIM REAPER і лишався його єдиним незмінним учасником у двох окремих періодах — з 1982 до 1988 року та з 2006-го до самої смерті. Його злітна театральна подача рухала See You in Hell, Fear No Evil та Rock You to Hell — платівки, що здобули щільну ротацію на MTV й зробили гурт несподівано успішним в Америці. Він також заспівав на In Search of Sanity від ONSLAUGHT 1989 року та заснував Lionsheart. У січні 2017-го агресивна інфекція, підхоплена в Еквадорі, коштувала йому правої ноги нижче коліна; вже в липні він повернувся на сцену, виступивши на Bang Your Head в інвалідному візку. Помер 15 серпня 2022 року у віці 62 років.

19 серпня 2016 року данська артистка Myrkur випустила Mausoleum на Relapse Records — один із найдивніших і найкрасивіших документів сучасного блек-металу. Амалі Бруун записала його всередині мавзолею Емануеля Віґеланна в Осло, безвіконної усипальні з реверберацією понад десять секунд, яка унеможливлює звичайне виконання й змушує все сповільнитися до темпу, дозволеного самим приміщенням. У супроводі Норвезького дівочого хору вона переосмислила матеріал попередніх релізів в акустичних і хорових аранжуваннях, повністю прибравши перевантаження й лишивши тільки голос, фісгармонію та величезну природну луну будівлі. Результат розташувався десь між нордичною народною піснею, сакральною музикою та найпохмурішими атмосферами блек-металу. Бруун від самого дебюту стикалася зі значною ворожістю блек-метал пуристів; саме Mausoleum змусив більшу частину тієї критики виглядати дрібною.

19 серпня 2016 року огайський блекенд-треш гурт SKELETONWITCH випустив The Apothic Gloom — чотирипісенний EP на Prosthetic Records і перший запис із новим вокалістом Адамом Клемансом. Гурт розійшовся з багаторічним фронтменом Ченсом Ґарнеттом 2014 року після його арешту, і цей розрив змусив багатьох вважати, що SKELETONWITCH скінчилися. Клеманс, раніше учасник Wolvhammer і Veil of Conspiracy, приніс холодніший, виразніше блек-металевий хрип замість трешевого гавкоту попередника, і EP скористався цим зсувом, щоб посунути гурт до довшого, атмосфернішого письма — сам заголовний трек переступив сім хвилин. Реліз спрацював як свідома заява про наміри: заспокоїв розгублену аудиторію й водночас дав зрозуміти, що гурт не збирається просто відтворювати колишнє. Відкритий тут напрям визначить наступний повноформат Devouring Radiant Light.

19 серпня 2011 року фінський гурт GHOST BRIGADE випустив свій третій альбом Until Fear No Longer Defines Us на Season of Mist. Заснований у Ювяскюлі 2005 року, гурт займав нішу, яку мало кому вдавалося втримати: мелодійний дез-метал як фундамент, перекритий пост-металевою терплячістю, сладжевою вагою та меланхолією, що відчувалася саме фінською, а не просто похмурою. Манне Іконен чергував сирий, роздертий рев із утомленим чистим співом, часто в межах однієї пісні, а довгі структури наростання й обвалу завдячували ISIS і NEUROSIS не менше, ніж будь-чому з ґетеборзької школи. Платівка стала їхньою найвизнанішою й сягнула сьомого місця у фінському чарті. GHOST BRIGADE розпалися 2017 року після чотирьох альбомів, лишивши по собі каталог, який зістарився значно краще за більшість того, що його оточувало.

19 серпня 2008 року массачусетський гурт THE ACACIA STRAIN випустив свій четвертий альбом Continent на Prosthetic Records. На той час гурт відточив підхід, у якому йшлося не так про пісенне письмо, як про суто тектонічну вагу: гітари, спущені до глибин, що ледь читаються як висота звуку, темпи, сповільнені до повзання, і рівний зневажливий рев Вінсента Беннетта з одними з найпохмуріших рядків американської важкої музики. Саме Continent зробив їх справжньою силою дезкор-сцени, особливо завдяки треку "Skynet", який став обов'язковим у слемах тієї доби. Критики розділилися: відмова альбому від мелодії та динаміки одним здалася монотонністю, а іншим — власне всім задумом. Платівка дебютувала на 107 місці Billboard 200 і на другому в чарті Heatseekers, розійшовшись накладом майже 5600 копій за перший тиждень.