3 липня 2000 року шведські піонери мелодійного дез-металу IN FLAMES випустили свій п'ятий студійний альбом Clayman на лейблі Nuclear Blast. Записаний у Studio Fredman з продюсером Фредріком Нордстремом, альбом відточив гетеборзьке звучання, яке гурт допоміг створити, поєднуючи гострі як бритва здвоєні гітарні гармонії Єспера Стремблада та Бьорна Гелотте з дедалі мелодійнішим вокалом Андерса Фрідена. Треки на кшталт "Only for the Weak", "Pinball Map" та однойменна композиція стали концертною класикою й наріжними каменями жанру, вивівши IN FLAMES до ширшого міжнародного визнання. Clayman вважають остаточним висловлюванням класичної ери гурту, останньою главою перед більш експериментальним поворотом на пізніших платівках. Його вплив прокотився хвилями металкору й мелодек-металу 2000-х, а 2020 року гурт перезаписав альбом до двадцятиріччя, закріпивши його тривку спадщину.

3 липня 1996 року канадські титани брутального дез-металу CRYPTOPSY випустили свій другий альбом None So Vile на Wrong Again Records — платівку, яку нині шанують як один із найекстремальніших і технічно найнищівніших альбомів в історії жанру. З нелюдським вокалом Lord Worm, запаморочливою грою на барабанах Фло Муньє та лабіринтними партіями басу й гітари Еріка Ланглуа та Джона Левассера, альбом сконцентрував брутальність і техніку в єдине невпинне висловлювання. Треки на кшталт "Crown of Horns" та "Slit Your Guts" стали еталонами для сцен технічного й брутального дез-металу, що вибухнули згодом. Тривалістю заледве півгодини, None So Vile не марнує жодної секунди — його бластова інтенсивність і вигадливе письмо задали стандарт, за яким відтоді женуться незліченні гурти. Він лишається наріжним каменем грізної дез-метал спадщини Квебеку.

3 липня 1990 року кросовер-легенди з Веніс-Біч SUICIDAL TENDENCIES випустили Lights...Camera...Revolution! на Epic Records — свій четвертий студійний альбом і визначальний момент для руху кросовер-трешу. Склад, що склався тут, із басистом Робертом Трухільйо (згодом у METALLICA) та гітаристами Майком Кларком і Рокі Джорджем, штовхнув панкове коріння гурту в важчу, насичену грувом треш-територію. Політично заряджені гімни фронтмена Майка М'юра рухали треки на кшталт "You Can't Bring Me Down", "Send Me Your Money" та фанк-метал-монстра "Lovely", демонструючи слепову техніку Трухільйо. Альбом став комерційним проривом гурту, здобувши золоту сертифікацію та потрапивши до Billboard 200. Він лишається наріжним каменем, де зіткнулися гардкор-панківський настрій і треш-метал точність, впливаючи на покоління кросовер- і грув-гуртів упродовж десятиліття.

3 липня 2012 року американські майстри технічного дез-металу NILE випустили свій сьомий студійний альбом At the Gate of Sethu в Північній Америці на Nuclear Blast, за кілька днів після європейського релізу. Відомі поєднанням брутального, блискавично швидкого дез-металу з єгипетськими та близькосхідними темами, засновники Карл Сандерс і Даллас Толер-Вейд знову вплели прадавню міфологію в щільне полотно рифів та атмосфери. Альбом позначив подальше домінування барабанщика Йоргоса Колліаса за установкою, чиї бласт-біти й робота ніг підняли техніку гурту до приголомшливих висот. Треки на кшталт "The Inevitable Degradation of Flesh" та "Enduring the Eternal Molestation of Flame" продемонстрували фірмове поєднання вченого тексту й нищівної екстремальності NILE. Відзначений чистішим, деталізованішим продакшном, At the Gate of Sethu підтвердив місце гурту на вершині пантеону технічного дез-металу.

3 липня 2009 року нью-йоркська дез-метал інституція SUFFOCATION випустила свій шостий студійний альбом Blood Oath на Nuclear Blast. Будучи піонерською силою в розвитку брутального й технічного дез-металу, гурт видав черговий майстер-клас задушливої важкості, поєднавши кістколамні брейкдауни із запаморочливим рифуванням Терренса Гоббса та Гая Маршаіса. Гортанний вокал Френка Маллена та точна, машинна гра на барабанах закріпили треки на кшталт "Pray for Forgiveness" та однойменну композицію, підтвердивши статус SUFFOCATION як старійшин жанру, який вони допомогли створити на початку 1990-х. Blood Oath дебютував на 135-му місці Billboard 200 — помітний чартовий результат для такої безкомпромісної екстремальності. Хвалений за чистоту продакшну й невпинне письмо, альбом є потужним записом у каталозі гурту, чий слемовий, технічний підхід формував дез-метал десятиліттями.

3 липня 2020 року британські стовпи металкору BURY TOMORROW випустили свій шостий студійний альбом Cannibal на Music for Nations. Спершу запланований на квітень, реліз відклали до липня через глобальну пандемію, після чого він став однією з найбільш визнаних і комерційно успішних робіт гурту. На Cannibal саутгемптонський колектив поєднав люті скріми Деніела Вінтер-Бейтса із ширяючим чистим вокалом Джейсона Кемерона над нищівними брейкдаунами й гімновими приспівами. Альбом порушив теми психічного здоров'я та внутрішнього сум'яття з безкомпромісною щирістю, надавши трекам на кшталт "Choke", "The Grey (VIXI)" та однойменній композиції емоційної ваги під їхньою важкістю. Cannibal увійшов до Топ-10 альбомних чартів Британії, Німеччини, Швейцарії та Шотландії, позначивши пік кар'єри. Він є потужним висловлюванням сучасного британського металкору, врівноважуючи катарсичну агресію з мелодійною майстерністю.

3 липня 2012 року американські новатори прогресивного металу PERIPHERY випустили Periphery II: This Time It's Personal у Північній Америці на Sumerian Records — платівку, що допомогла вивести рух джент до металевого мейнстріму. Очолюваний гітаристом і продюсером Мішею Мансуром, гурт поєднав громовий поліритмічний рифінг із ширяючими мелодіями та динамічним вокалом Спенсера Сотело, відточивши звучання, представлене на дебюті. Треки на кшталт "Make Total Destroy", "Scarlet" та "Ji" врівноважили технічну складність зі справжніми хуками, а гостьові партії гітарних віртуозів Гатрі Гована, Джона Петруччі та Веса Гауха додали ще більшої вогневої потуги. Альбом дебютував на 44-му місці Billboard 200 — вагомий результат для сучасної прог-метал сцени. Periphery II став визначальним документом ери джент, демонструючи гурт, що розсуває межі ритму, продакшну й письма у важкій музиці XXI століття.

3 липня 1978 року в Провіденсі, штат Род-Айленд, народився Джессі Девід Ліч, вокаліст американських титанів металкору KILLSWITCH ENGAGE. Син проповідника, Ліч став співзасновником KILLSWITCH ENGAGE 1999 року й заспівав на їхньому однойменному дебюті та впливовому альбомі 2002 року Alive or Just Breathing — платівці, що допомогла визначити Нову хвилю американського хеві-металу. Він пішов 2002-го через проблеми зі здоров'ям, і його замінив Говард Джонс, але повернувся до гурту 2012 року після відходу Джонса. Потужне поєднання лютих скрімів і душевного чистого співу Ліча закріпило визнані альбоми Disarm the Descent, Incarnate та Atonement. Окрім KILLSWITCH ENGAGE, він очолював проєкти Times of Grace та The Weapon. Широко визнаний одним із найвиразніших і найшанованіших фронтменів металкору, Ліч допоміг сформувати емоційний і мелодійний словник жанру.

3 липня 2020 року ветерани швейцарського трешу POLTERGEIST випустили Feather of Truth на Massacre Records — тріумфальне пізнє висловлювання гурту, чиє коріння сягає розквіту жанру в 1980-х. Спершу активні з 1985 до 1993 року, POLTERGEIST возз'єдналися 2013-го й спрямували десятиліття досвіду в гострий, сучасний треш-альбом, просякнутий класичною європейською інтенсивністю. Feather of Truth подарував невпинний рифінг, галопуючі ритми та соціально свідомий текст, доводячи, що гурт не втратив зубів за всі роки. Треки врівноважили олдскульну спід-метал агресію із сучасним продакшном, здобувши похвалу треш-андеграунду за автентичність та енергію. Альбом підтвердив тихий, але тривкий внесок Швейцарії в європейський треш — сцену, довго затьмарену німецькими сусідами. Для давніх фанів Feather of Truth став бажаним нагадуванням, що POLTERGEIST лишаються життєво важливою, безкомпромісною силою жанру.

3 липня 1963 року в Дортмунді народився Бернд "Bernemann" Кост, багаторічний гітарист легенд німецького треш-металу SODOM. Кост приєднався до SODOM 1996 року, замінивши гітариста Енді Брінгса, і став визначальною постаттю в звучанні гурту впродовж понад двох десятиліть. Із фронтменом Томом Енджелріппером він записав сім студійних альбомів, зокрема визнане повернення до форми кінця 1990-х Code Red та концептуальний альбом про В'єтнамську війну M-16, допомагаючи спрямувати SODOM назад до класичної тевтонської треш-брутальності. Його гострий, агресивний рифінг тримав гурт упродовж плідної та впливової ери одного з "великої трійки" німецького трешу поряд із KREATOR та DESTRUCTION. Коста суперечливо звільнили 2018 року, нібито повідомивши через смс, після чого він став співзасновником треш-гурту BONDED з колишнім барабанщиком SODOM Маркусом Фрайвальдом. Його перебування лишається ключовою главою в довгій історії німецького треш-металу.