Трохи більше ніж за рік після Гри тіней (Shadow Play) — імовірно, одного з найсильніших записів у каталозі гурту з часів їхньої «золотої доби» початку 2000-х — найпотаємніший блек-метал колектив Харкова повертається з EP із трьох композицій, який слід сприймати не як окреме висловлювання, а як продовження того самого творчого подиху.
Почнімо з того, з чого починається сам EP — з обкладинки. Картина з гірськими хребтами та соснами, занурена у глибокі багряні відтінки сутінків: тиха, мальовнича, неквапна. На мою думку, це найкраща обкладинка, яку DRUDKH будь-коли ставили на свій реліз, — і це не дрібна заява, з огляду на глибину їхнього каталогу. Вона задає тон ще до того, як зазвучить перша нота: непорушність, грань переходу, світло, яке вже не день і ще не ніч.
Музично Відлига — це безпомилково DRUDKH. Записаний під час тих самих сесій, що й Гра тіней, EP переносить точну тональну палітру материнського альбому — ті самі гітарні тембри, ті самі рифи Саєнка, той самий хрипкий вокал Туріоса, який прорізає кінематографічні шари клавішних. У найбуквальнішому сенсі це пряме продовження, а не нова глава. Тим, хто сподівається на стилістичне переосмислення, варто шукати деінде; ті ж, хто потрапив під чари Гри тіней, упізнають той самий світ — лише трохи звужений у масштабі й дещо інтровертніший за настроєм.
Усі три композиції сильні. Спогад (Memory) відкриває EP терплячими, підвішеними мелодіями, які встановлюють ту перехідну атмосферу, що її обіцяли промоматеріали. Десь, колись (Somewhere, Sometime) — найбільш тематично прозора з трьох: вона починається буквальним звуком води, що тече, безпомилковим дзюрчанням відлиги, льодом, що поступається рухові. Після цього короткого жесту трек осідає в чистий фірмовий блек-метал від DRUDKH: тремольовані гітари, бласт-бітова основа, той особливий ґатунок мелодійної меланхолії, який гурт відточує вже два десятиліття. Мить у вічності (A Moment in Eternity) завершує EP і, як на мене, виділяється на щабель вище за інші дві — влучна назва для пісні, яка справді виправдовує те відчуття зупиненого часу, яке обіцяє.
Тут немає жодного переосмислення, жодного несподіваного повороту, жодної експериментальної манівці. Відлига — це саме те, чим вона себе подає: зосереджений, атмосферний додаток до Гри тіней. Двадцять хвилин побудови настрою від гурту, який точно знає, ким він є, і відмовляється бути чимось іншим.
Якщо вам сподобалася Гра тіней, Відлига — чудовий десерт.