Fawkes: Для початку - маленька провокація. Чому пісенька "Повернення Короля" так сильно нагадує одну відому пісеньку одного ду-уже відомого гурту. Я маю на увазі "Mirror, Mirror" BLIND GUARDIAN?
Павло Окунєв: Знаєш, я десь стикався з думкою про те, що "Повернення Короля" схожа на "Mirror, Mirror", але я нічого схожого не бачу там взагалі (сміється). Ні гармонічно, ні мелодично. Може, просто тимчасова тема спільна - таке мелодійне середньовіччя. Ось і все. Ну, або за духом, адже BLIND GUARDIAN фактично співають про те ж. І потім - якщо схоже, це ж добре!!! Для нас честь бути схожими на BLIND GUARDIAN!!! (сміється) Я жартую, звісно...
F.: Зрозуміло, хе-хе. Ваш альбом "О Скитаніях Вічних і Про Землю" вийшов майже одночасно з показом третьої частини "Володаря Перснів". Чи не приходили вгодовані дядьки з товстими гаманцями й не казали вам: "Хлопці, давайте, використаємо вашу пісеньку в рекламній кампанії, і все буде супер-пупер?.."
П. О.: Ні, не приходили. Може, тому що ми самі не хотіли цього, адже мені здається, що якби ми закинули якісь вудки, то відповідь напевно б була позитивною. Насправді, "О Скитаніях..." мав вийти ще рік тому - були проблеми з мастерингом, зведенням, якісь фінансові накладки - тому це чиста випадковість, що альбом з піснею "Повернення Государя" з'явився якраз напередодні виходу на наші екрани фільму. Хоча якби все вийшло так, як ти сказав, було б прикольно. Адже що поганого в дядьку з товстим гаманцем, який мені скаже: "Давай, я використаю твою пісню..."? Він же нічого не зробив - він же не купить мене при цьому. Просто мою пісню почують інші люди...
F.: Було б чудово - вмикаєш телевізор, а там - пісенька АРДИ...
П. О.: Ага, ми якраз працюємо в цьому напрямку. Вчимося дружити з телевізором, так би мовити. Зараз ось уже закінчили запис гімну для гоночної команди. Не пам'ятаю точно, як вона називається, здається "Арт-Лайн Інжиніринг" - це чемпіонат Формули Русь або Формули Лада... Коротше, ми пишемо для них гімн і всю музику, і це все буде по телевізору - коли будуть гонки, постійно буде звучати музика АРДИ, і в заставках-відбивках буде гриміти, власне, гімн.
F.: Тобто вирішили посягнути на лаври QUEEN?
П. О.: Так. Насправді, до нас прийшли вгодовані дяді з гаманцями й кажуть: "Ми спонсоруємо гонщиків! Нам дуже подобається пісня гурту QUEEN "We Are The Champions" (до речі, вони прямо так і сказали) і ми хочемо, щоб у нас був такий же гімн!.." (сміється) Ми сказали: "Гаразд!!!"
F.: Я знаю, що ви намірялися проникнути на MTV з піснею "Нет Никого". Вийшло?
П. О.: О, знаєш, не було очікувань проникнути на MTV. Були люди, які хотіли допомогти, але зараз все ще в процесі. Більш того, я не впевнений, що це буде та сама "Нет Никого", хоча, з певної точки зору, це було б і правильно. Але поки - не знаю. Ми думали про "Наше Радіо", однак і там все досі знаходиться на стадії "так-ні", оскільки не можна просто принести їм касету чи диск і сказати: "Слухайте нас!!! Ми такі чудові!!!" Одразу відправишся на смітник. Це все робиться через верх, і ось чекаємо, що ж там, "нагорі", скажуть... У принципі, минуло не так багато часу. Якби з моменту виходу альбому минув рік, тоді так - ми б визнали, що в нас нічого не вийшло. Але поки ми, можна сказати, працюємо над цим...
F.: Зрозуміло. А ось у вас на альбомчику є пісня "Fly Away" англійською мовою. Я читав в одному інтерв'ю, що ти спочатку пишеш усі тексти англійською, а потім перекладаєш їх. Правда це?
П. О.: Це якась помилка вкралася в запис у інтерв'юера. Англійською мовою іноді складається "риба" - коли на репетиції хтось щось грає, то англійською якусь нісенітницю співати значно простіше (сміється). Якби ми казали, що спочатку пишемо всі тексти англійською, а потім перекладаємо їх, це звучало б, принаймні, дивно - адже ми живемо все-таки в росії. Тож усі кінцеві тексти продумані й пишуться від початку й до кінця. І цей процес, можеш мені повірити, займає не дві хвилини...
F.: А не було бажання записати свій альбом у двох варіантах: на одній та на іншій мові?
П. О.: Ми думали про це на самому початку. Просто для цього потрібно дуже багато грошей - приблизно вдвічі більше, ніж просто, коли ми пишемо альбом. На запис вокалу й вокальних аранжувань у нас пішла половина часу, проведеного в студії. Якби всі слова довелося переспівувати іншою мовою, ми б не вмістилися в бюджет. Хоча досі надходять пропозиції перекласти ту ж "Нет Никого" англійською мовою, але нам не дуже хочеться, адже значно цікавіше записувати нові пісні, ніж перекладати англійською ті, які вже є...
F.: Коли вже зайшла розмова про новий матеріал, як просуваються справи в сталеплавильному цеху?
П. О.: Зараз ми готуємо промо з чорновими варіантами нових пісень, яке будемо розсилати по лейблах. Від того, який лейбл дасть згоду, ми будемо відштовхуватися надалі...
F.: Тобто з CD-Maximum ви більше не працюєте?
П. О.: У CD-Maximum є пріоритетне право на прослуховування нашого промо. Якщо вони нам запропонують умови, з якими ми будемо не згодні, ми маємо повне право піти. У контракті навіть пункт такий є: "Пріоритетне право лейбла"...
F.: CD-Maximum зараз підписують просто шалену кількість нових команд. Ви ніколи не стикалися з тим, що АРДУ обділяють увагою?
П. О.: (сміється) Нііі. Я періодично навіть починаю побоюватися підвищеної уваги з їхнього боку, хоча це й приємно...
F.: До речі, ваш альбом виходив лише у вигляді дигіпаку чи частина тиражу все ж вийшла в пластику?
П. О.: Лише у вигляді дигіпаку. І всі подальші тиражі, які додруковувалися, були теж у вигляді дигіпаків, тому що я вважаю, що різниця в один долар не настільки суттєва, щоб спотворювати дизайн альбому. Концепція музики й концепція оформлення тісно пов'язані в нашій творчості, тому нам не хотілося перетворювати "О Скитаніях..." на звичайну пластмасову коробочку. Можливо, ми й втратимо якусь кількість людей, які не зможуть дозволити собі купити наш альбом, але це навряд чи...
F.: Зрозуміло. Ти, пам'ятається, називав основною причиною свого відходу з ЕПІДЕМІЇ неможливість реалізувати деякі зі своїх ідей. Які саме?
П. О.: Ну, в ЕПІДЕМІЇ це були ідеї однієї людини, а тут це мої ідеї. Зовсім не важливо, що ми граємо в тому ж самому стилі. ЕПІДЕМІЯ - це гурт однієї людини, Юри Мелісова. Мені просто не хотілося йому заважати, адже в подібній ситуації справи мають такий вигляд: є альбом, і якщо ти в гурті лідер і склав усі пісні, тобі хочеться, щоб усі вони увійшли на диск. А коли решта музикантів приносить щось, там уже можна подумати. У даній же ситуації я сам все вирішую. Я настільки ж незалежний, настільки ж хочу реалізовувати свої думки й ідеї. Я сам по собі...
F.: Тим не менш, ви виконуєте на концертах деякі з речей ЕПІДЕМІЇ...
П. О.: Ні, у нас у сеті немає речей ЕПІДЕМІЇ, однак ми у чудових стосунках з цим гуртом, і якщо хтось із музикантів ЕПІДЕМІЇ (як правило, це Юра Мелісов) піднімається з нами на сцену, тоді так - ми граємо його речі. Але ніяк не інакше.
F.: Деякі провінційні музиканти вельми нелестно висловлюються на адресу московської сцени. Вони стверджують, що московські музиканти, які гребуть на своїх роботах зелені гроші мішками, не можуть себе витягнути, розкрутитися тощо. Можеш пролити світло на справжнє становище речей?
П. О.: Ой, якось це звучить підозріло... Ну гаразд. По-перше, наприклад, який сенс везти себе за свої гроші в тур? Для чого в нас існує шоу-бізнес, що поступово розвивається? Для чого існують лейбли й промоушен-агенції? Саме для цього - вони повинні це робити. Інша справа, що так, можна використовувати свої гроші для якоїсь локальної реклами. Тобто обклеїти всю москву стікерами з назвою себе-коханих - як не крути, а це спрацює. Може, в цьому є частка правди. Ну а те, що не хочуть... я не можу за всіх говорити.
F.: Трьома словами опиши московську сцену...
П. О.: Ну, у нас є гігантська кількість команд, потрібних лише собі й купці друзів, які приходять на їхні концерти. Хтось називає їх піонерами, або ще якось. Найцікавіше, серед них трапляються справді непогані гурти з гарними музикантами, однак через якісь обставини - як правило, особисті - вони нікому не потрібні. Є невелика кількість команд середнього рівня, які збирають більш-менш повні клуби й добре продаються. І є один-два мегазірки. Ось і все. І наскільки неможливо з нижнього рівня вибитися в середній, настільки ж неможливо із середнього вибитися нагору.
F.: Відштовхуючись від того моменту, коли ти починав займатися музикою, і беручи, наприклад, сьогоднішній день, як змінилися для тебе - і чи змінилися - джерела натхнення?
П. О.: У принципі, нічого не змінилося. Я як і раніше черпаю натхнення з того, що мене оточує: книжок, власних переживань, які в тій чи іншій формі трансформуються в музику...
F.: По землі пройшла чутка, ніби всі в АРДІ закинули пауер і підсіли на модний стаф типу KORN, SLIPKNOT...
П. О.: Дурниця яка! Ми взагалі слухаємо ВСЕ!!! Я взагалі не розумію, що таке пауер-метал. Інша справа, що наша музика трохи на нього схожа (є трохи:) - F.), але в нас у гурті справді НІХТО не слухає пауер-метал!!! Сам по собі цей стиль не цікавий. Так, я слухаю основні команди, які "зробили" пауер: HELLOWEEN, BLIND GUARDIAN, GAMMA RAY - те, на чому я виріс! - але всі сьогоднішні справи... Я увімкну, послухаю два треки, і мені стає нецікаво, нудно й хочеться спати.
F.: На вашому альбомі є електронна композиція "У Порожнечі". Чи можна очікувати, що в майбутньому подібних впливів стане більше?
П. О.: Так. Ми не будемо нічого гіпертрофувати, але нам дуже подобається возитися з електронікою. Без неї наша музика була б значно нуднішою. Можна сказати, що на росiйській сцені крім нас взагалі немає команд, які б грали такий же швидкий, мелодійний метал із вкрапленнями електроніки.
F.: Усі ми люди: буває, злимося, буває, навпаки. У якому настрої ти б не сів писати пісню для АРДИ?
П. О.: Я б не сів писати пісню для АРДИ за відсутності настрою. Я знаю величезну кількість людей, які пишуть музику лише заради того, щоб, власне, її писати. Вони кажуть собі: "Сяду-но я й напишу пісню..." Я так не можу.
F.: На наступному альбомі теж будуть інспірації з Толкієна?
П. О.: Поки в нас немає жодного тексту, так чи інакше пов'язаного з Толкієном. Є якісь фентезійні вірші, але вони більше стосуються творчості інших письменників. Буде навіть один текст за "Чорною книгою Арди"...
F.: Зізнавайся, свого часу сильно підвисав на Толкієні?
П. О.: Так, але це було років чотири тому. Але до толкієнізму як руху я завжди ставився негативно й ніколи не вважав себе толкієністом. Читаючи книги Толкієна, я ніяк не міг ототожнити себе з людиною, що бігає по Нескучному Саду й махає дерев'яним мечем.
F.: Якби у тебе був шанс зніматися у "Володарі Перснів", яку б роль ти зіграв швидше: Ґендальфа чи орка?
П. О.: Я б зіграв Леголаса - щоб дівчата любили...
Рецензію на альбом АРДИ "О Скитаніях Вічних і Про Землю" ви можете прочитати тут.