Для початку трохи історії. Вперше ім'я EWIGKEIT з'явилося на обкладинці касетного демо "Dwellers On The Threshold"(1996), яке забезпечило новонародженому проєкту контракт з культовим NWOBHM лейблом Neat Records. У ті часи музика EWIGKEIT являла собою "комбінацію гітарних рифів, накладання яких один на одний викликало незвичний ефект". У 1997 році виходить дебютний альбом гурту — "Battle Furies". Подальший розвиток показує дедалі більше впровадження прогресивних і просто дивних елементів, результатом якого став диск "Starscape"(1999). Паралельно Джеймс із приятелем стартує блек-метал команду THE MEADS OF ASPHODEL (з якої він пішов після запису другого повноформатника — "Jihad"), а потім приходять неприємні новини — гігант рекорд-бізнесу Sanctuary купує Neat заради їхнього бек-каталогу. Увесь активний ростер викидається за непотрібністю. Швидкоспілий черговий альбом EWIGKEIT "Land Of Fog"(2001) випускається незалежним польським значком Metal Age. Схрещення року 70-х, класичного металу 80-х та мелодик-дету останнього десятиліття — ось візитна картка цього диска, успіх якого серед музичних критиків спровокував увагу покровителів екстремального андеґраунду — Earache Records. Послідував новий контракт, а за ним і нова платівка — "Radio Ixtlan"(2004) — концептуальна праця, навіяна роботами Карлоса Кастанеди. Завдяки розвиненій дистриб'юторській мережі, "Radio Ixtlan" стає першим номером з дискографії британського проєкту, що проник (тут варто додати — проник легально) на росiйську територію. Нарешті, рік 2005-й. Готується до виходу альбом "Conspiritus". "Давайте уявимо, що навколишній світ не зовсім такий, яким він здається, — починає Джеймс, розкриваючи задум нового компакту. — Давайте припустимо, що дії людей цілковито контролюються зверху, що всі війни, епідемії та голод сфабриковані правлячою елітою, яка, користуючись всепроникними щупальцями мас-медіа, політики, релігії та освіти, не дозволяє нам побачити справжню мету життя. Допустимо на мить, що існують параноїдальні й жорстокі фундаменталістські уряди, які ґвалтують власний народ під прикриттям терористичних атак (як у гегелівській діалектиці існує тріархія "теза-антитеза-синтез", так і тут — "проблема-реакція-рішення"). Використовуючи пресу й цензуру, невидимі царі та боги спрямовують нас, а ми допомагаємо їм будувати Новий Світовий Порядок..." На завершення він ставить запитання: "Уявивши все це, давайте подумаємо, як подібна картина світу змінила б нас, наші думки та нашу духовність?.." Інтерв'ю з Джеймсом Фогерті — на сторінках The MetalList Portal...
Привіт, Джеймсе! Коротко ознайомившись з концепцією "Conspiritus", не можу не провести паралелей між твоїми словами й останніми подіями в Лондоні. Розкажи, що ти відчув у ті дні? Які думки спадали на думку?
Привіт! По-перше, дозволь подякувати за виявлену увагу до EWIGKEIT. Одразу після катастрофи всередині мене було лише почуття жалю до постраждалих у ній бідолах. Коли бомби вибухають на вулицях столиці (а до Лондона я їжджу щотижня й користуюся тамтешньою Підземкою), це дуже погано. Якщо аналізувати все збоку, то можна дійти одразу до кількох висновків. Не секрет, що багато важливих фактів не оприлюднювалися, інші ж виглядають більш ніж підозріло. Відомо, що був створений спеціальний комітет, очолюваний одним із колишніх міністрів. Члени цього комітету розповідали людям, як поводитися в подібній надзвичайній ситуації, тоді як бомби ще вибухали. Крім того, кілька фотографій, які, як кажуть, могли б вказати на влаштовувачів цих терактів, я більш ніж упевнений, зазнали цифрової обробки. І таких прикладів ще дуже багато. Я не можу дійти якогось певного рішення зараз — трагедія сталася ще зовсім нещодавно. Якби ми розмовляли про теракт 11 вересня в Нью-Йорку, я міг би сказати куди більше, оскільки з часом з'явилося багато нової інформації.
Як я розумію, "Conspiritus" — це синтез двох слів: "conspiracy" [змова (англ.) — прим. ред.] і "spirit" [дух (англ.) — прим. ред.]...
Цілком вірно! "Conspiritus" — це дух змови. Якщо хтось не бачить цієї змови, значить, з точки зору теоретиків і дослідників змови, він потрапив під її дію. Я вважаю, що той, хто досі не вірить в існування інтернаціональної змови, просто недостатньо аналізував ситуацію.
На своєму сайті ти виклав трек "It's Not Reality" з нового альбому. Перше, що впадає в око — повна відсутність рикаючих вокалів. Вирішив раз і назавжди покінчити з дет-блековим світом?
"It's Not Reality" — відмінний зразок того, в якому напрямку рухається музика EWIGKEIT. І якщо торкатися безпосередньо музики, то цей трек чудово вжився б на будь-якому з двох попередніх альбомів. Основні зміни торкнулися вокалу — нарешті я зробив усе так, як треба. Оскільки нова платівка присвячена чомусь важливому особисто для мене, я хотів, щоб люди чули, про що я співаю, а ригання в мікрофон тому, сам знаєш, не сприяє. Я не знайшов на "Conspiritus" застосування рикаючим вокалам. Нехай його використовують гурти, яким більше нічого сказати віршами й музикою.
Джон Фраєр відомий передусім своєю співпрацею з Мерілін Менсоном і FEAR FACTORY. Наскільки сильний вплив він справив на новий альбом?
Джон Фраєр працював з багатьма відомими гуртами, від CRADLE OF FILTH і PARADISE LOST до DEPECHE MODE і THIS MORTAL COIL. Однак уся платівка — від першої до останньої ноти — була написана й аранжована мною, залишаючи за Джоном лише зведення. Він не справив на альбом жодного впливу, і його участь — цілком задумка Earache Records. Вельми вдала, треба визнати.
На обкладинці альбому я бачу лазерний промінь, що свердлить бік гігантської піраміди. Що б це могло значити?
Лазерний промінь б'є ніби ззовні — його джерелом може бути як урядовий супутник, створений у рамках програми "зоряні війни", так і метафоричні "небеса" загалом. Його ціль — пірамідальна структура, яка, якщо придивитися, являє собою сучасну офісну будівлю заввишки 2 милі. Вона уособлює собою капіталізм, міжнародну змову та Новий Світовий Порядок. Крім того, вона символізує суспільство, в якому більшістю керує крихітна меншість. З вершини піраміди на вас дивиться Око Господнє. Це масонський символ, який ви можете побачити на 1-доларовій купюрі. Біля підніжжя будівлі розташована споруда, що нагадує вашингтонський Капітолій, а перед ним на вулицях коїться безлад: протестувальники борються з озброєними загонами поліції. Таким чином, суспільство опиняється між двох вогнів — його атакують і зверху, і знизу.
Я знаю, ти подумував про зйомки відео "It's Not Reality"...
Відео поки що в планах. У мене є кілька ідей, однак час покаже, які з них знайдуть застосування. Що стосується MTV, я дуже сумніваюся, що вони візьмуть мій кліп у ротацію. Хоча реальність часом буває дивнішою за фантастику.
Ви відіграли кілька шоу на підтримку попереднього релізу, "Radio Ixtlan". Чи не думали перенести матеріал "Conspiritus" на сцену?
Ні. У всякому разі, традиційних концертів чекати не варто. Я не бачу сенсу грати наживо те, що від початку й до кінця було створено на комп'ютері. EWIGKEIT — це не гурт у звичному розумінні цього слова. В минулому я відіграв пару виступів, але все вийшло дуже непрофесійно (можливо, через те, що мої сесійні музиканти не брали участі в написанні музики). Я б не хотів повторювати такий сумний досвід.
Сюжет "Radio Ixtlan" був заснований на творі Карлоса Кастанеди "Подорож до Ікстлану". Що є першорядним для тебе в розумінні філософії Кастанеди — його бачення чи його метод? Твоє ставлення до того, що Кастанеда вважається "модним" автором, а також до його сусідів по книжковій полиці — Пауло Коельо і Харукі Муракамі...
Я почав читати Кастанеду в пору мого захоплення марихуаною. Його роботи видалися мені чудовими, бо вони зводили вживання наркотиків у майже релігійну сферу — туди, де їм якраз саме місце. Мене ніколи не хвилювало, наскільки "модними" вважалися його книги, і я нічого не знаю ні про Коельо, ні про Муракамі.
На своїй blog-сторінці ти описуєш музику EWIGKEIT як metal/progressive/ambient...
На жаль, можливості blog-рушія не дозволяють правильно ідентифікувати музику EWIGKEIT. Я просто поставив найближче визначення. Мені жахливо не подобається вся ця гра зі стилями, однак часом виникає необхідність у подібній категоризації.
А міг би ти спробувати описати музику EWIGKEIT, вдаючись не до слів, а до звуків?...
Вдаючись до звуків? Що ж... Мабуть, це буде звук медитації, звук дерева, що падає в лісі, і звук тиші (пам'ятаєш, "привіт, ніч, моя подруго"...[Джеймс наводить перший рядок пісні SIMON & GARFUNKEL "The Sound Of Silence" — прим. ред.]). Втім, не думаю, що це вартісна затія.
Що ти розумієш під "важкою музикою"? На мій погляд, будь-який альбом Бйорк куди важчий за всі ці набридлі пауер-команди...
Я думаю, що на самому початку — в 60-ті — під "важкою" мали на увазі музику, що несе якесь послання або має філософську глибину. Але оскільки я зовсім не схожий на хіпі, то вважаю, що до сказаного слід додати розмазаний гітарний дисторшен, бухаючий бас і молотячі барабани. В ідеалі, важка музика для мене — це суміш тупого мочилова у виконанні деградантів-пітекантропів і глибокої духовної музики (скажімо, вокальної симфонії Горецького).
У не такому далекому минулому, я знаю, ти розважався скачуванням старих червоноармійських пісень. Чи знаєш ти щось про росію та росiйську культуру?
Не так багато, якщо взагалі щось знаю. Знаю три слова: niet, da і spasibo, у мене є кілька знайомих з росії (вони куди освіченіші, ніж більшість моїх знайомих англійців). Крім того, я вичитав пару-трійку фактів з росiйської історії. Одного разу я бував у Празі та Східній Німеччині, які в минулому входили до складу СРСР. Доїхати до росії тоді не вистачило грошей. Так, до речі, я бачив фільм "Распутін", хоча, можливо, ти вважатимеш це зайвим у відповіді на своє запитання...
Нарешті, те, що ти завжди хотів сказати, але ніхто ніколи не питав...
Якщо я почну відповідати на це запитання, то за пару годин ти почнеш мене ненавидіти!..
Джеймсе, дякую за бесіду!
Тобі spasibo!
Редакція висловлює подяку Максиму Билкіну (Soyuz Music) за організацію цього інтерв'ю.
Офіційний сайт гурту: http://homepage.ntlworld.com/deathtomusic/ewignews.htm