Отже, гурт на шляху до другого альбому. Що знайшли, кого втратили дорогою?...
Павло: Привіт! Знаєш, перший альбом і сезон концертів на його підтримку в різних містах нас багато чому навчили, і коли ми почали записувати другий — ми були вже на зовсім іншому рівні підготовки, так би мовити — ПРОСУНУТІ ЮЗЕРИ!
Так склалося, що одразу після запису першого альбому «Ненависть» наш ударник Ярослав Крек був змушений покинути гурт з особистих причин, скажімо, сімейного характеру. Конфлікту не було, він навіть допомагав нам на прослуховуваннях інших барабанщиків. Але знайти йому заміну було дуже складно з багатьох причин — і емоційних, і технічних, і творчих, та й просто людських. Адже ми шукали не просто музиканта, а учасника гурту — людину, яка буде так само, як і ми, прагнути до успіху, творити й розвиватися.
Через кілька місяців фактично щоденних прослуховувань, коли вже просто всі ми розуміли, що треба через два тижні виступати, а барабанщика немає — наш адміністратор Тетяна Кушакова порекомендувала Олексія Платкова (ex-АГОНІЯ). Його стиль і вміння гри нам усім одразу припали до душі, і ми вирішили взяти його в гурт. Він швидко й вельми органічно влився в наш колектив і здорово попрацював, працюючи над партіями до нового альбому.
Діма: Привіт! Я думаю, що на шляху до другого альбому ми знайшли досить прикольний звук для наших нових композицій, ну і, сподіваюся, трохи підросли в професійному плані.
Саша: Мені здається, головне, що ми набули — це свій власний стиль. Особливо це стосується Павла, він виробив свою оригінальну манеру виконання.
Одні гурти приходять у студію, визубривши свій матеріал до останньої нотки. Інші — навіть у процесі запису продовжують вносити якісь зміни, переробляти аранжування тощо. До якого типу ви б віднесли ЗАТМЕНИЕ?
Павло: Ми якраз перший тип. У нас немає своєї студії, а переробка матеріалу в процесі запису може просто розорити.
Діма: Мда... нині фінансова допомога молодим командам не в пошані, тому доводиться самим вкладати в запис матеріалу. Звідси — перший варіант.
Саша: У нас за замовчуванням прийнято, що музикант, який прийшов у студію, повністю готовий до запису й чітко знає, що від нього вимагається. У нас достатньо часу на репетиції, щоб підготувати все заздалегідь.
Попередня платівка була записана за участю гітариста-віртуоза Мея Ліана. Чи збираєтеся ви співпрацювати з ним у майбутньому? Хто з гостей відзначився на новому CD?
Павло: Так, May Lian нам дуже допоміг і багато чому навчив, але цього разу ми вирішили спробувати все зробити повністю самостійно. Судити будете Ви, коли альбом вийде. На новому альбомі однозначно будуть запрошені виконавці, зараз до запису соло в одній із пісень готується відомий скрипаль ЕДГАР.
Діма: May Lian — МуЩина-Гітарист з Великої літери, це факт. Як музикант і гітарист він надав неоціненну допомогу в музичному становленні нашого гурту, за що йому ще раз величезне дякую!
Саша: May Lian справив дуже сильний вплив на всіх нас, ми вдячні йому за все, що він для нас зробив. Щодо подальшої діяльності: ми завжди відкриті для співпраці й обов'язково будемо залучати талановитих музикантів як до нового альбому, так і до майбутніх проєктів.
Який з етапів студійної роботи є для вас найбільш трудомістким? Наскільки важливою для вас є думка продюсера?
Павло: Ми самі собі продюсери цього разу, тож думка дуже навіть важлива (смайл)! Ну, а найтрудомісткішим етапом запису я б назвав запис гітари.
Діма: Згоден з Пашею — найважче було комплектуватися обладнанням для запису (гітара, апарат, студія, звук), з чим, як мені здається, ми досить успішно впоралися.
Саша: Я б назвав трудомістким увесь студійний процес. Усе, що пов'язане із записом, вимагає детального опрацювання. Помилки в цій справі дуже дорого обходяться.
Чи визначилися ви з назвою для нової платівки? Часом буває цікаво дізнатися історію появи тієї чи іншої назви. Звідки з'явилася "Ненависть" і які варіанти тоді залишилися за бортом?
Павло: Для нового альбому поки ні. А ось щодо «Ненависть» можу сказати, що ця назва найчіткіше відображала сенс більшості наших пісень на той момент. Багато хто запитував, «чому саме ненависть стала натхненням?». Ненависть у даному випадку не натхнення, а тема.
Діма: На мою думку, непогана назва для стилю, в якому ми граємо.
Саша: Музика на новому альбомі буде більш різноманітною, аніж на дебютнику. Ми значно розширили творчі рамки. Не так то просто вигадати назву до всього цього безладу (смайл).
З біографії на вашому сайті: "Втома від власного матеріалу стала виливатися в те, що на репетиціях музиканти з більшим задоволенням стали грати "кавери" різних гуртів..." Виходить, що "Ненависть" була своєрідною "пробою пера", більше орієнтованою на досягнення оптимального звучання, аніж на оригінальний матеріал?
Павло: Так, цілком вірно, це була саме «проба пера» в усіх відношеннях. У нас не було інших пісень на той момент — на НЕНАВИСТЬ ми записали все, що було в нашому арсеналі. Над формуванням звуку ми працювали разом з May Lian і чимало попотіли, перш ніж отримали те, що нас влаштовувало.
Був період, коли ми просто не грали свій матеріал, бо втомилися від нього, а нового не було... На мій погляд, це цілком нормальна ситуація — не можна творити за розкладом і писати «просто щоб було».
Діма: Так, точно, проба пера була в усіх відношеннях: у написанні пісень, пошуках звуку, та й у технічному записі теж. У результаті першого запису ми набули значного досвіду, який нам дуже навіть знадобився на записі другої платівки.
Саша: А ми так і розцінювали НЕНАВИСТЬ навіть на момент її виходу, і з великою увагою прислухалися до «повідомлень про помилки», які ми отримували від найрізноманітніших людей. Що стосується оригінальності матеріалу, то гра каверів — дуже хороша школа, правда, що накладає відбиток на творчість до певного часу. При створенні нового матеріалу ми прагнули зробити щось своє, а вийшло це чи ні — скажуть слухачі.
Розкажіть про свою роботу з Містерією Звуку. Досі цей лейбл мав справу переважно з музикою, форматною для московських радіостанцій...
Павло: Справа була так (смайл). Я написав листа менеджеру й відправив демо CD з 5 треками з 8. Через годину чи навіть менше мені прийшла відповідь: «Ми готові вас випускати. Приїжджайте...» і т.д. і т.п. Як бачиш, ми швидко домовилися.
Наскільки я знаю, тираж попереднього альбому розпродався повністю. Чи не надходило пропозицій від рекорд-компанії покрутитися у приймачах або, скажімо, телевізорі?...
Павло: Так, НЕНАВИСТЬ швидко розібрали — навіть нам нічого не залишилося J Нічого, скоро ще черговий тираж вийде!
Пропозицій поки не надходило, але ми й самі ведемо роботу в цьому напрямку й готуємося до зйомок кліпу для нового альбому, що виходить. Якщо все піде за планом, то, можливо, його можна буде побачити навіть на самому альбомі у форматі mpeg.
Чи збираєтеся ви просувати свої релізи на закордонний ринок? Чи можна очікувати від ЗАТМЕНИЕ пісень англійською мовою?
Павло: Oh YES! Звісно, так! Відкрию секрет, ми навіть до першого альбому записали промо-треки англійською (Последний бой — Last Fight, Молитва — Prayer). Зараз ними насолоджуються наші шанувальники в США, Німеччині, Японії та Південній Кореї (скоро вийде рецензія на НЕНАВИСТЬ корейською!!!).
Повноформатний англомовний альбом ми плануємо на подальшу перспективу, скажімо так. Але, в будь-якому разі, нашою рідною мовою завжди залишиться російська. Мені дуже подобається співати російською, і я не розумію, навіщо робити англомовний метал для російськомовного населення.
Діма: а мені дуже подобається грати російською (смайл) — як хочете, так і розумійте (смайл).
Саша: Діман має на увазі виконання тремоло вранці після бурхливо проведеної ночі (смайл).
Ваш перший виступ відбувся на одній сцені з Э. С. Т. і Чорним Обеліском. Як показує досвід, подібна близькість до грандів не завжди позитивно позначається на дебютантах. Зізнайтеся, страшно було?...
Павло: Так! (смайл)
Діма: Ви маєте на увазі — чи тряслися руки разом з ногами? Природно. Але цю проблему ми вирішували суто по-російськи (до попередньої відповіді це не має стосунку (смайл)).
Саша: Щось я не пригадую, щоб комусь було страшно. А ось приємно було однозначно.
Павле, як людина, яка пройшла школу одного з найкращих гітаристів світу, яку пораду ти міг би дати новачкам, які щойно пристрастилися до перебирання струн?
Павло: Я, чесно кажучи, самоук, а ось Діма — учень May Lian...
Діма: Ага, ти теж учився — нехороша людина, редиска, так би мовити, хоч би розповів :)
Саша: Таке запитання треба сміливо переадресовувати May Lian'у.
Пару слів про ваш фан-клуб. Багато відомих західних гуртів влаштовують зустрічі зі своїми шанувальниками, поширюють через клуб рідкісні матеріали, інший стафф, недоступний у вільному продажу. Наскільки тісно ви спілкуєтеся з учасниками свого фан-клубу?
Павло: Наш Фан-клуб відкрився нещодавно й перша зустріч з фанами намічена на останню декаду літа.
Діма: Тісно, дуже тісно, я б навіть сказав щільно спілкуємося (смайл).
Саша: Хочеться висловити величезну вдячність усім нашим шанувальникам і подякувати їм за підтримку.
На одній з фотографій ви зображені над шаховою дошкою, на якій стоїть єдина фігурка — фігурка Смерті. Чи доводилося коли-небудь стикатися з нею віч-на-віч?
Павло: Доводилося.
Діма: Ні.
Саша: Не без цього.
На думку багатьох, Інтернет — це оплот анархії в сучасному суспільстві. Ваше ставлення до спаму, секс-чатів і формату mp3...
Павло: Спам мене просто дістав! Секс-чати дістали (смайл)! mp3 мене особисто лише радує, але ось факт того, що це фактично нерегульоване піратство, змушує замислитися... Упевнений, через пару років буде певна система захисту для всієї ліцензійної продукції й уже не можна буде користуватися mp3 так, як зараз.
Діма: З переліченого ставлюся лише до сексу без чатів і до Мп3, а взагалі І-нет — прикольний винахід.
Саша: Все, як завжди, має погану й хорошу сторону. Крім спамерів (смайл).
росiйська метал-сцена, хай неквапно, але розвивається. Само собою, з кожним днем з'являється все більше друкованих журналів, інтернет-ресурсів, просто сторінок, так чи інакше пов'язаних з важкою музикою. Як ви оцінюєте, в загальній масі, рівень вітчизняної метал-преси? Які видання читаєте самі?
Павло: Я багато часу проводжу за комп'ютером і в Інтернеті, найчастіше заходжу на і Там я дізнаюся всі новини про життя «собратів по цеху» в усьому світі. Загалом мені подобається, як усе розвивається, але, звісно, завжди хочеться більшого і хочеться багато спонсорів-шанувальників-меценатів-реальних-фанів-металу (смайл).
Діма: Так, точно, спонсорів і меценатів побільше.
Саша: Я читаю все підряд, що потрапляє під руки й пов'язане з важкою музикою.
Якби у вас була можливість приписати собі авторство якоїсь однієї пісні з багатого спадку рок-музики, яку б пісню ви обрали?
Павло: «Master Of Puppets».
Діма: «Enter Sandman», «Keeper Of The Seven Keys».
Саша: «Nothing Else Matters».
Твір "Як я провів літо" або те, що ви завжди хотіли сказати, але ніхто не питав...
Діма: У Філіппа Кіркорова лише два ремейки — решта плагіат. Напишіть хто-небудь йому пісню.
**Офіційний сайт гурту: **