Привіт ростовчанам! Мене звати Олег, інтернет-портал www.themetallist.com. Вітаю вас із виходом нового альбому! Опишіть, будь ласка, процес роботи над матеріалом. Як проходив запис порівняно з попередніми альбомами — складніше, легше. Якщо складніше, то в чому виникали труднощі, і як вам вдалося їх подолати?
Станіслав Іванов: Привіт. Дякую за привітання. Справді, на даний момент альбом перебуває у виробництві, і питання його виходу повністю вирішене. Оскільки реліз «Destiny» був перенесений на початок 2008 року, виходить, що це — перший альбом (не рахуючи перевидань і реміксів) за минулі п'ять років — «Remebrance» був випущений у 2003 році. Це термін чималий, але дивним чином ми не відчуваємо плину часу. Попри таку довгу перерву, процес запису проходив набагато легше порівняно з дебютом, де кожна пісня була одкровенням, і робота над її технічною реалізацією обертала безсонними ночами та вганяла в депресію. Тоді в нас був лише ентузіазм і нестримне прагнення до творчості. Тепер же в нас за плечима досвід минулих робіт і власна студійна база, яку ми продовжуємо розширювати. Тож цього разу весь процес запису пройшов на диво спокійно, зважено й неквапливо. Таким же осмисленим і рівним мені видається отриманий результат.
Кому першому спала на думку ідея оформлення альбому — Кості «Бонезу» чи комусь із вас? Концепція обкладинки пов'язана якось сюжетно з ліричною складовою «Destiny»? І чи носить взагалі лірика на альбомі концептуальний характер?
Станіслав Іванов: Реалізація оформлення повністю належить Костянтину «Бонезу» Вікторову. На самому початку ми надали йому робочі варіанти кількох композицій альбому, і в нього виникла ідея обкладинки, а потім сформувалася концепція буклету. Ми розбили роботу над оформленням на кілька етапів. Від нас вимагалося здійснити фотосесію в запропонованому ним стилі та надати ноти й тексти пісень. Лірика альбому не є послідовно викладеною історією і не пов'язана напряму з візуальним рядом, відображеним у буклеті. Пісні пов'язані між собою лише настроєм і загальними темами, характерними для всієї нашої творчості.
Судячи з ковера та промо-фотографій, як я зрозумів, ви вирішили звернути увагу на антураж та атмосферу Англії XIX століття. Чому саме цей період, якщо я правий, звісно?
Станіслав Іванов: Це вірно, але лише частково. Буклет переносить нас у дев'ятнадцяте століття, але місце дії не визначене. Це збірний образ, абстрактний простір, сюрреалізм. Пам'ятаєте те саме «дивне місце» в пісні «Flowers in the Puddle»? Для створення основи колажу однієї лише обкладинки використовувалося понад вісімнадцять картинок, поверх яких був виконаний малюнок. Наші герої подорожують у часі й просторі по всьому буклету: тут є й годинник вокзалу Орсе в Парижі («Broken Time Machines»), і вулиці санкт-петербурга («Never Crossing Lines»), і Ермітаж («Eternity Awaits»), і просто пейзаж («Destiny»).
Знову про промо-фотографії — яку роль відіграють монахині біля фортепіано — просто образ чи ці дівчата якось були задіяні в записі альбому? І чому на фотографії шість людей, якщо раніше вважалося, що до складу гурту входять лише два музиканти Stan_I. (Станіслав Іванов) і MS (Михайло Соколов)?
Станіслав Іванов: Тому що «Destiny» — це результат спільної творчості шести людей за участі великої кількості запрошених музикантів. Люди, сфотографовані в буклеті та на промо-фотографіях, брали участь у записі альбому. Однак як персонажі вони грають виключно декоративну роль і ніяк не пов'язані зі змістом. Усі костюми були обрані випадковим чином із фонду Ростовського Молодіжного Театру, в якому проходила фотосесія для альбому. Ми не ставили за мету створити єдину сюжетну лінію. Ми лише спробували пов'язати між собою деяких характерних персонажів тієї епохи, костюми яких ми позичили. Наприклад, барбадоську монахиню зі спектаклю «Океан капітана Блада» і гоголівського екзекутора Яєчницю з «Одруження», Сандирева зі «Щасливого дня» Островського/Соловйова і Наташу з чехівських «Трьох Сестер».
Стилістика матеріалу відрізняється від попередніх альбомів? Чим? Що нового нас чекає?
Станіслав Іванов: Як я вже згадав, нова робота буде більш витримана порівняно з попередніми. На альбомі ми прагнули досягти цілісного, ансамблевого звучання. Мені здається, нам це вдалося. Ми спростили ритм-секцію й підсилили басову лінію: практично в усіх піснях використовується жива бас-гітара. Задіяно велику кількість живих інструментів — альт, труба, гітара, акустична гітара, струнний квартет. Але попри всі зміни, за звучанням і головне за настроєм це все той же Stillife. Хоча я можу помилятися, адже останнє слово завжди за слухачем.
Як відомо, під час запису «Remembrance» (2003) ви співпрацювали із зірками німецького дарквейву ENDRAUM — спершу ви зробили ремікс на їхню композицію «Traumstaub», а вони обробили вашу «Only Silence». Також у 2005 році вийшов альбом «Memories», на якому були представлені ремікси ваших пісень у виконанні таких колективів, як Endraum, In My Rosary, Mark Thornton, Butterfly Messiah. Чи задоволені ви цією співпрацею і з ким би ви ще хотіли попрацювати?
Станіслав Іванов: Попри те, що наше спілкування з Endraum відбувається переважно віртуально, за останні роки в нас накопичилося багато колаборацій. Багато з них були реалізовані, але є й такі, які очікують своєї години й досі залишаються невиданими. Наприклад, це спільна пісня «Stadt kalt krank (Seven Days)», створена за тією ж схемою, що й «Lose No More» для «Memories», тільки цього разу композиція й початкова пропозиція надійшли від Endraum. Нам подобається працювати з ними, і я дуже сподіваюся, що це взаємно, і в майбутньому в нас відбудуться нові, успішні спільні проєкти. Зараз ми продовжуємо співпрацю з іншими музикантами європейської альтернативної та дарк-сцени. У роботі над новим альбомом узяв активну участь Ralf Jesek (In My Rosary, Derriere le Miroir, Mary's Comic та ін.). Він виступив у ролі звукорежисера й записав додаткові партії гітари, клавішних і бек-вокалу на деяких піснях.
Коли у вас плануються перші концерти на підтримку «Destiny» і де? А може, планується промо-тур? Де б вам хотілося виступити?
Станіслав Іванов: На жаль, концертів на підтримку нового альбому не буде. На даний момент Stillife — це виключно студійний проєкт.
Ліричний відступ: цікавитеся політичним життям країни?
Станіслав Іванов: Ні. Політика, релігія та інші інститути управління масами мене не цікавлять. Зовсім.
Чи цікавитеся ви літературою? Якщо так, то які жанри вам подобаються, що з останнього прочитали й що порадили б читачам нашого порталу?
Станіслав Іванов: Став помічати за собою, що останнім часом я практично закинув музику, фільми й дуже багато читаю. Здебільшого це аудіокниги найрізноманітніших жанрів — дуже економить час (зараз закінчую серію «Моделей для збирання»). Рідше — читаю з КПК. Однак, якщо випадає час, то з особливим задоволенням беру літературу на звичних, паперових носіях. Здебільшого це класика літератури, але й у наших сучасників трапляються справжні шедеври. Наприклад, щойно із захопленням, на одному подиху проковтнув «Поховайте мене за плінтусом» Павла Санаєва. Раніше я знав його лише як перекладача відеофільмів, але ця книга відкрила мені інші сторони його таланту.
Звідки прийшла ідея створення проєкту LESNIKOV-16?
Михайло Соколов: У рік появи Lesnikov-16 (кінець 2004) синт-поп у нас у країні був на піку популярності, дедалі більше синт-поп проєктів з'являлося на сцені й дедалі більше народу прилучалося до синт-культури (включно з металістами, готами та іншими). Ми цілком спонтанно відреагували на цю ситуацію й вирішили внести свій вклад, але пішли іншою дорогою. Ідея народилася абсолютно випадково. Я показав Станіславу синт-поп заготовку, яку склав, поміж роботою над треками Stillife. Він моментально, можна сказати «на коліні», накидав текст, і ми записали голос. Так народився «Пенетратор» і Lesnikov-16.
Альбоми називаються «Ангели Космосу» і «Демони Космосу». Ви дійсно вірите, що ангели й демони мешкають саме в космосі? А як же рай і пекло?
Михайло Соколов: Альбом «Ангели космосу» — це ніщо інше, як продумана стилізація, натхненна нашими дитячими враженнями. На початку/середині 80-х ми дивилися старі радянські казки й фантастику, а також закордонні фантастичні шедеври на відео. Дітям у ті роки ніхто не промивав мізки «раєм» і «пеклом». Де ж ще мають жити ангели? Далеко в небі, в космосі. А оскільки добро вічно бореться зі злом, демони теж мешкають там. :)
Чи є майбутнє у проєкту LESNIKOV-16? Якщо так, то які подальші плани?
Михайло Соколов: «Ангели космосу» відкрили для нас новий горизонт, хай штучно, але створили дивний світ з уривків дитинства й нового часу, а тому кидати проєкт не хочеться. Зараз, звісно, Lesnikov-16 перебуває в замороженому стані, але ідеї щодо продовження функціонування проєкту є. Час покаже, вдасться їх реалізувати чи ні, але втрачати надію не варто.
Дякую за відповіді, бажаю вам подальшого успіху, хороших продажів нового альбому та просування готичної культури на «дикий» захід!
Станіслав Іванов: Дякую. У році, що настав, бажаю вам ще більше хорошої музики та цікавих релізів у ваші колекції. Новий альбом Stillife виходить 4 лютого 2008 року на Irond. Якщо він вам сподобається, то не пропустіть лімітоване digibook-видання «Destiny», з повним варіантом оформлення й бонусами, яке вийде трохи пізніше, можливо, цієї весни.