Фіона Стерджес (Fiona Sturges) з британського The Independent нещодавно взяла інтерв'ю у фронтмена MOTORHEAD Іена «Леммі» Кілмістера (Ian "Lemmy" Kilmister). Ось декілька уривків з цієї бесіди:
Про проживання в Лос-Анджелесі останніх 15 років:
Дім знаходиться ось тут [постукує себе по скроні]. Місце, де ви живете — це лише питання географічних уподобань. Мені тут подобається, тому що тут багато сонця і немає цинічного проклятого англійського бурчання на все навколо. Я вважаю американців доволі свіжими. Усі глузують із фішки «Гарного Вам дня», але це набагато краще, ніж опинитися наодинці зі своїми проблемами. [Я розчарувався в Англії] приблизно з 1964 року. Вона ніколи не визнавала жодного власного таланту, вона ніколи не робила нічого для просування чогось, окрім збереження статусу кво. Вона завжди буде зациклена на поганих політиках. Англія колись мала історію, але зараз вона не має нічого.
Про відхід на спочинок:
Що ви знаєте такого, що було б краще за те, що робив я? Я подорожував по всьому світу, я спав із жінками всіх кольорів і релігійних переконань, і я грав музику, яка подобалася мені і яка робила людей щасливішими, ніж вони були до того. Це гарний спосіб проживати життя. Спробуйте знайти кращий.
Про припущення, що він, можливо, стає занадто старим для своєї професії:
«Ви не можете сказати, що Бетховен зжив себе, чи не так? ...THE BEATLES є класикою рок-н-ролу. А рок-н-рол зараз має набагато більше поширення, ніж класична музика зможе досягти будь-коли. Тож я не бачу, чому тут має бути точка, з якої кожен вирішує, що він занадто старий. Я не занадто старий, і доки я не вирішу, що я занадто старий, я ніколи не буду занадто старий, чорт забирай.»
Про можливу реальність телевізійної кар'єри:
«Я живу на свій розсуд, тож було б доволі нудно спостерігати за мною за сніданком і відеоіграми цілий день, чи не так? І взагалі, я не прагну до грошей. Я прагну бути у своєму гурті, робити хорошу музику і зустрічатися з такою кількістю жінок, яку я зможу здужати.»
Про те, що він переспав із понад 2000 жінками і ніколи не зупинявся:
«Я ніколи не зустрічав жінку, яка б змусила мене не дивитися на інших. Якщо зустріну таку, то одружуся з нею. Я не збираюся одружуватися й мучитися з цим. Це маячня. Якщо ви вже одружилися, то маєте бути вірними.»
Про своїх двох синів — 38-річного Пола, який працює звукорежисером і якого він іноді бачить, та другого, якого усиновили при народженні:
Він [усиновлений син] комп'ютерний програміст у Бредфорді. Його мати подорослішала і знайшла його. Вона — соціальна працівниця і носить ці безформні індійські візерунчасті сарафани. Вона розповідала, що він схопився за голову, коли вона сказала йому, що є його матір'ю. Тож з її боку було б безсердечно повідати йому, хто його батько.
Про те, чи цікаво йому зустріти свого усиновленого сина:
«Ні. Я подумав собі, що якщо я піду і зустрінуся з ним заради власної цікавості, це може зруйнувати його життя. Краще для нас усіх, якщо цього не станеться. Я ніколи не зустрічався з ним, тому я за ним і не сумую.»
Про те, чи хотів він коли-небудь стати сімейною людиною:
«Чорт забирай, ні. Я розходився з парою жінок, які мали маленьких дітей. Я можу дати дитині пляшечку однією рукою і сповивати іншою, але я ніколи не хотів ні того, ні іншого. Міняти підгузки — це просто жахливо. Діти загалом відразливі до 6 років, потім вони стають людьми. Ні, ця роль не для мене.»
Про читання:
Навколо багато хороших книжок. Люди ж нічого не читають. Це сумний стан речей. Читання — це єдина річ, яка дозволяє тобі скористатися своєю уявою. Коли ти дивишся фільм, це чуже бачення, чи не так?
Про знайомство з ЛСД завдяки Джимі Хендріксу (Jimi Hendrix), коли він працював його стейдж-техніком наприкінці 60-х:
«Це змусило мене усвідомити те, чим є інші люди насправді. Не те щоб я рекомендував свій спосіб життя всім. Навряд чи вони його витримають.»
Про героїн:
«Єдиною річчю з усіх мною бачених, яка завжди призводила до смерті, був героїн. Нехай цей факт говорить сам за себе.»
Про втрату свідомості за лаштунками після шоу у Франції внаслідок сильного зневоднення:
На сцені було близько 150 градусів (за Фаренгейтом — це близько 65 за Цельсієм — перекладач), а наша музика забирає багато енергії. Я добре провів виступ, але потім «Бум!». Мене вирубило. Це завжди шок, коли твоє тіло відмовляється функціонувати на якийсь час, але це виробнича небезпека. Якщо ти працюєш на заводі, твоя рука піддається підвищеному ризику бути десь затиснутою. І набагато краще зневоднитися, ніж затиснути свою прокляту руку.»
Про припущення щодо того, що йому слід менше випивати:
«Послухай, люба, якби ти не робила нічого з того, що не надто добре для тебе, то це було б дуже тупе і нудне життя. Що ж робити? Усе, що є в житті приємного — небезпечне. Ти не помічала цього? Я б хотів знайти того покидька, який це вигадав.»
Про свій улюблений у підлітковому віці гурт THE BEATLES:
«Ви б просто благоговіли, якби вони вийшли на сцену. У них була дуже рідкісна харизма. У Хендрікса вона була, у Оззі Осборна певною мірою теж. Вона або є, або її немає.»
Про те, як це бути співаком:
«Я — егоманіяк. Мені подобається бути в центрі уваги більше, ніж будь-кому іншому. Я був ним для жінок, був у ньому, коли говорив правду. Я думаю, якби більше музикантів говорили правду, тоді було б більше причин для того, щоб ставити більшість із них у центр уваги. Коли ти молодий і відчайдушно прагнеш перепихону, ти вирішуєш, що професія муляра не дуже приваблива. Я ніколи не збирався бути лікарем чи адвокатом, тому професія музиканта здавалася мені найкращою пропозицією на той момент.»
Про свою нездійснену освіту:
«[Це] певна перевага. Коли ти залишаєш школу без спеціальності, ти потроху вчишся жити на межі, і ти отримуєш це знання через важку працю. Я думаю, це набагато краще, ніж витратити п'ять років у коледжі й вийти звідти абсолютно не уявляючи собі справжнього життя.»
Про свою життєву філософію:
По мірі просування багатим на візерунки життєвим полотном, ти починаєш розуміти, що більшість людей, яких ти зустрічаєш, не підходять для натирання твоїх черевиків. Це сумний факт, але це правда. Хороший друг — це той, хто сховає тебе, якщо ти в бігах через вбивство. Скількох таких ти знаєш?.. Ось такий я. Що бачиш, те й отримуєш. Якщо людям не подобаюся я або те, що я кажу, то нехай ідуть вони до... І це моє останнє слово.»
Читайте повну версію інтерв'ю на www.independent.co.uk.