Альбом SOLACE «Fading Failing Ruin» отримав 8,5/10: «Це їхня найкраща платівка»

3 липня 2026 р.  ·  Альбоми й релізи  · Автор: Scorpio

SOLACE — багаторічний гурт з Нью-Джерсі, побудований навколо фронтмена Justin Goins та гітариста Tommy Southard, — отримав оцінку 8,5/10 за новий альбом «Fading Failing Ruin»: у рецензії платівку назвали «їхньою найкращою роботою».

Хоча гурт часто відносять до стонер-металу, у рецензії окремо наголошено, що SOLACE заслуговують на ширшу рамку: «Fading Failing Ruin» описано як «значно глибший і динамічніший», ніж передбачає цей ярлик. Упродовж альбому SOLACE балансують між короткими рифо-орієнтованими треками та розлогішими, прогресивнішими пасажами, переходячи від психоделічних текстур до прямолінійної важкості хард-року й прогресивного авторства — і при цьому зберігають цілісну ідентичність.

Ключовою в цій ідентичності, за словами рецензії, лишається гітарна робота Southard: «його відданість Рифу залишається абсолютною», навіть коли гурт заходить у сміливішу для себе територію на інших частинах платівки. Окремо відзначено й проникливий вокал Goins, який тримає на собі найатмосферніші епізоди альбому.

Найяскравіший прояв цих амбіцій — «Wrath's Object (The Big Fall)», 15-хвилинний центральний трек, описаний як «лізергінова одіссея», що поєднує розчавлювальну важкість із розлогим атмосферним дослідженням — той тип масштабного висловлювання, який за три десятиліття став свого роду фірмовим знаком гурту. Рецензія підсумовує платівку як «сміливий і різноманітний набір пісень, просякнутих автентичністю та скромною силою».

SOLACE утворилися в Нью-Джерсі в середині 1990-х і за три десятиліття здобули культову аудиторію завдяки альбомам, які послідовно ставлять авторську глибину вище за жанрову ортодоксальність, — навіть попри те, що склади та лейбли навколо незмінних Southard і Goins неодноразово змінювалися. «Fading Failing Ruin», за оцінкою самої рецензії, стає найкращим записом у цій дискографії — висока похвала для гурту на четвертому десятилітті існування й нагадування, що частину найвартісніших платівок важкої підземної музики й далі створюють команди, які десятиліттями тихо шліфують власне звучання, а не женуться за трендами.