BELPHEGOR завершили роботу над своїм тринадцятим студійним альбомом. Австрійські ветерани блек-дез-металу підтвердили, що реліз запланований на перший квартал 2027 року на лейблі Reigning Phoenix Music.
Ані назви, ані обкладинки поки не оприлюднено, але дві пісні з цих сесій уже ходять по світу: «Scarlet Beast — Leviathan», що вийшла у лютому 2026-го, і «Sanctus Diaboli Confidimus», яка з'явилася ще в серпні 2025 року. Поки альбом доводять до ладу, гурт радить прихильникам повернутися саме до них.
Заснований 1993 року в Зальцбурзі вокалістом і гітаристом Helmuth Lehner, гурт BELPHEGOR понад три десятиліття сплавляє жорстку точність дез-металу з ритуальною темрявою блеку. Від сирих ранніх залпів «The Last Supper» (1995), «Blutsabbath» (1997) і «Necrodaemon Terrorsathan» (2000) до вигадливішої архітектури «Lucifer Incestus», «Pestapokalypse VI», «Bondage Goat Zombie» й «Totenritual» гурт не втрачав орієнтирів, послідовно розширюючи композиційний діапазон.
Їхній останній повноформат — «The Devils» 2022 року — і досі лишається одним із найамбітніших у дискографії. Записаний на Fascination Street Studios із продюсером Jens Bogren, він балансує між дикою агресією і чимось ближчим до літургії: «Glorifizierung Des Teufels» і «Virtus Asinaria — Prayer» вплітають хорові фрагменти в ритуальну структуру, а «Damnation — Höllensturz» розгортається зі справжньою динамічною складністю. Тексти переплітають німецьку, латину й англійську, а обкладинку створив Seth Siro Anton.
«The Devils» приніс BELPHEGOR і несподіване визнання істеблішменту — премію Amadeus Austrian Music Award 2023 у категорії Hard And Heavy. Рідкісний офіційний кивок у бік гурту, який усе своє життя тримався на максимальній відстані від мейнстриму.
На сцені BELPHEGOR лишаються гастрольною машиною: вони об'їздили Європу, обидві Америки, Азію й Австралію та виступали на Wacken Open Air, Hellfest, Bloodstock Open Air, Knotfest, Tons Of Rock і Sweden Rock, де їхні шоу працюють радше як церемонії диму, крові та вогню, ніж як звичайні концерти.
Перші відгуки про новий матеріал свідчать про продовження шляху, відкритого «The Devils», — зосередженішого, ритуальнішого і, якщо вірити тому, як сам гурт обіграє число тринадцять, значно нищівнішого.