Фронтмен BRING ME THE HORIZON Oli Sykes виклав філософію постійного переродження гурту в новому інтерв'ю Esther Wang (Estherini), звівши її до одного правила: ніколи не робити той самий альбом двічі.
Sykes описав цю еволюцію як природний процес, а не прораховану стратегію, простеживши її до пошуку власної ідентичності, що почався, коли гурт відійшов від своїх дезкор-коренів. Він назвав «Suicide Season» 2008 року моментом, що задав цю модель. Ню-метал ухили платівки та менше кричущого вокалу спричинили миттєвий спротив аудиторії, що очікувала продовження звичного, але вже за кілька місяців, за словами Sykes, та ж аудиторія прийняла зміни — рання наука довіряти інстинкту, а не очікуванням, яка формувала кожну наступну платівку.
Цей інстинкт, стверджує Sykes, працює лише тоді, коли залишається особистим. «Ти пишеш музику для себе, — сказав він. — Якщо я спробую писати музику для тих людей, я врешті напишу музику, яка нікому не сподобається» — філософія, якій він приписує те, що, попри жанрові стрибки гурту між металкором, електронікою, попом і всім поміж них, кожен альбом знайшов власну віддану групу прихильників, а не відштовхнув фанбазу цілком.
Інтерв'ю з'явилося слідом за двома нещодавніми проєктами, що демонструють цей каталог: «Count Your Blessings | Repented» — перезапис дебютного альбому гурту 2006 року до 20-річчя, випущений 10 липня за участю гітариста Lee Malia та продюсера Odeholm, і «L.I.V.E. In São Paulo» — концертний фільм, знятий на стадіоні Allianz Parque й випущений на LP та CD у квітні.
Із понад 6,6 мільйона проданих альбомів і 9,4 мільярда прослуховувань на сьогодні готовність BRING ME THE HORIZON відштовхувати частину аудиторії з кожним поворотом, за словами самого Sykes, і є тим, що утримувало гурт у постійному розвитку, а не застряганні на одному звучанні.