Наша рецензія на «Reminiscence», другий альбом MISCREANCE, уже онлайн — і ми поставили йому 9/10. Платівка виходить завтра, 28 серпня, на Season Of Mist.
Від «Convergence» її відділяють чотири роки, хоча ця цифра применшує справжню історію. Проєкт почався 2013-го під назвою ATOMIC MASSACRE і став MISCREANCE лише у 2018-му. Жан-Клод Россіньйоль грає бас на своєму першому альбомі з гуртом; Андреа Фельтрін співає на своєму другому, ведучи весь вокал з-за барабанів усі тридцять сім хвилин, а на гітарах — Андреа Ґранауро й Томмазо Каппеллетті.
Гурт подає альбом як щось радше знайдене, ніж написане. Россіньйоль називає його загубленим альбомом невідомої цивілізації, водночас футуристичним і вкрай примітивним, до якого дісталися через колективну галюцинацію й подорож назад у часі. Каппеллетті казав, що цього разу вони хотіли тримати все на концепції і що додаткові інструменти міцніше прив'язують музику до історії. Ці інструменти — робота запрошеного музиканта: Лео Ді Анджілла грає тут на перкусії, диджеріду, флейті й берімбау.
Найдужче нас вразив бас. У технічному треші та дез-металі його зазвичай затирають у ритм-гітарах, а тут йому вистачає ваги, щоб відповідати: «Vision» — це чотири хвилини розмови між гітарами й басом. «Synaptic Cortex Dissection» — найкраще, що є на альбомі: заходить грувово й за п'ять хвилин доростає до соло, заради якого варто було чекати. Одразу за нею «Oracle's Rift», напружений з першого такту. Ці дві стоять у центрі й тримають платівку.
Дев'ять треків, 37:35, нічого довшого за 5:06 — альбом, який ніде не засиджується на одній ідеї. «Trait d'Union» відкривається чистими гітарами крізь флейнджер, і в записі лишили навіть звук пальців, що ковзають по струнах, а «Mirage» згасає в акустичному аутро, повертаючи платівку майже туди, звідки вона починалася.
Вокал звучить як дев'яності, і матеріал здебільшого теж, але MISCREANCE обрали не найлегший шлях. Як ми написали в рецензії: якщо ви любите DEATH, вам тут буде що слухати.