AMON AMARTH випустять дванадцятий альбом The Allfather Awakens 2 жовтня на Metal Blade Records. У новому інтерв'ю Стіву Гаркінсу з TalkShopLive вокаліст Йохан Гегг і басист Тед Лундстрем розповіли, як народжувалася платівка. Якщо коротко — не пішло не так майже нічого.
Одін, скандинавський всебатько, бог війни, мудрості, смерті, магії та поезії, знову є наскрізною лінією текстів і оформлення. Утім, із визначеннями Гегг обережний. «Я б сказав, це тематичний альбом: більшість пісень, хоч і не всі, так чи інакше пов'язані зі скандинавським богом Одіном, — пояснив він. — Тут багато міфологічних аспектів Одіна зі скандинавської міфології, але є й історичні мотиви — вікінзька історія та стосунки вікінгів із цим богом». Тобто не концептуальна робота, а збірка історично вкорінених оповідей про конфлікт і жертву.
Власне захоплення Гегг простежує до однієї стіни. «Вікінгами я цікавився змалку. І почалося все досить безглуздо, бо взагалі мене цікавила історія. Про вікінгів я, звісно, знав, але по-справжньому зацікавився лише тоді, коли моя сестра олівцем написала руни на своїй стіні. Я був вражений. Мені було років дев'ять чи десять, і мене вразило, що в Швеції тисячу років тому була своя писемність». Решту довершила данська серія коміксів Valhalla.
Версія Лундстрема прагматичніша. «Коли ми починали гурт, коли взялися за музику в 1992-му, ми просто шукали власний маленький жанр, щоб вирізнятися серед усіх інших гуртів Стокгольма й Швеції того часу. Тож ми вклали в гурт свій інтерес до вікінзької міфології — і це спрацювало дуже добре. Кілька гуртів писали про вікінгів до нас, але їх було небагато».
Це перша робота гурту з данським продюсером Якобом Гансеном, і обидва описують сесію як напрочуд безконфліктну. Музиканти заскочили до нього у вихідний день під час європейського туру, щоб обговорити задум. «Уся сесія запису пройшла дуже гладко», — каже Лундстрем. На запитання, чи виникало бодай раз бажання скрутити Гансена в захваті, Гегг лише засміявся: «Ні, ні, точно ні. Радше навпаки, бо це я весь час просив зробити ще дубль і ще одну версію того, що вже записав».
Матеріал писали в дорозі — з потреби: попередній гастрольний цикл затягнувся значно довше, ніж планували. Гітаристи Олаві Мікконен і Йохан Седерберг накидали рифи в турових автобусах і розігрівних кімнатах, обладнаних електронними барабанами та маленькими комбіками. «Ми вже понад десять років не маємо нормальної репетиційної бази», — зауважив Гегг. Коли тур добіг кінця, кілька пісень уже лежали в рюкзаку.