Бренн Дейлор пояснив, чому MASTODON вирішили прямо заговорити про смерть Брента Гайндса у фільмі «The Mastodon In The Room», і визнав, що ледь не виступив проти цього рішення.
«Звісно, я мав величезні сумніви щодо того, чи випускати цей документальний фільм, — сказав барабанщик. — Я думав: „Це ж дуже особисте“. А Брента вже немає, щоб себе захистити. Ця частина мені теж не подобалась, і я обговорював це з усіма. Я просто вагався».
Схилила його до рішення альтернатива. Гайндса звільнили в березні 2025 року, і в наступні місяці він публічно нападав на гурт у пресі; за п'ять місяців після розриву він загинув у мотоциклетній аварії. «Ми залишили фанатів із купою питань, бо Брент, очевидно, атакував нас у пресі. Я знав, що це буде, і про це теж говорю у фільмі. І я знав, що насправді він так не думає».
«Але ми не могли просто вийти й сказати: „О, спочивай з миром, Бренте. Ми тебе любимо. А ось наша нова платівка“ — і на цьому все. Я відчував, що ми мусимо про це сказати й бути чесними, і саме такими ми й були, — вів далі він. — Ми не виливали на нього ніякого бруду. Не думаю, що ми його хоч якось підставили. Ми навіть не торкнулися верхівки айсберга тих дуже складних стосунків».
Дейлор різко відкинув версію, ніби звільнення було легковажним. «Якщо ми нічого не скажемо, у фанатів залишиться тільки: „Ну, певно, це просто троє паскудних людей у жахливому гурті“. Мені здається безглуздою сама думка, ніби ми з Троєм і Біллом одного дня прокинулися й сказали: „Гей, а давайте звільнимо Брента. Позбудьмося одного з найкращих гітаристів в історії — просто тому, що ми покидьки. Що скажете?“ — „Ага, дай п'ять, ходімо зробимо це“. Це абсурд».
Злості на Гайндса, за його словами, не було, і він припускав, що розрив зрештою вдасться загоїти. «Я цілком щиро думав — не знаю, чи за рік, чи за два, чи як воно склалося б, — але що ми врешті це владнаємо. Не знаю, чи ми ще пограли б разом, але, гадаю, найімовірніше пограли б. І найгірше те, що такої нагоди вже не буде».
Збіг обставин усе ускладнив. Мати Дейлора померла в лютому 2025 року, за кілька тижнів до розколу. «Це був один із найважчих періодів мого життя — ще навіть до його смерті. Бо щойно померла моя мама, і це було жахливо. А потім сталося це. Я це ненавидів. Я справді, бляха, це ненавидів, але робив усе, що міг».
Обидві втрати — тематичне ядро «Marrow Deep», першого альбому гурту без Гайндса й першого за участю гітариста Ніка Джонстона та зі значним внеском клавішника Жуана Ногейри.