IRON MAIDEN оголосили про два ювілейні релізи, і разом вони охоплюють чималий проміжок: одному альбому виповнюється сорок, а першим тринадцятьом рокам гурту — п'ятдесят.
Перший — це «Somewhere In Time». Платівка 1986 року, та сама, що поставила синтезовані гітари й кіберпанкового Едді пера Дерека Ріггза перед аудиторією, яка щойно відійшла від «Powerslave», виходить до сорокаріччя лімітованим накладом на темно-багряному вінілі кольору oxblood, у ремастері 2015 року. Ексклюзивний варіант від Amazon додає ще й постер із повним артом конверта.
Другий реліз масштабніший. «The 50th Anniversary Studio Album Collection, Part One: 1980 – 1992» вийде в грудні: дев'ять студійних альбомів на кольоровому вінілі в спеціально оформленому боксі з ювілейним постером. До набору входять «Iron Maiden» на червоно-золотому, «Killers» на червоному, «The Number Of The Beast» на срібному, «Piece Of Mind» на жовтому, «Powerslave» на золотому, «Somewhere In Time» на темно-багряному, «Seventh Son Of A Seventh Son» на білому, «No Prayer For The Dying» на оливковому та «Fear Of The Dark» на двох платівках — синій і жовтій.
Слова «Part One» тут працюють цілком очевидно. Набір зупиняється на 1992-му — на кінці другої ери Брюса Дікінсона, до Блейза Бейлі, до «The X Factor», до возз'єднання й усього, що було далі. Другий том напрошується сам собою. Поза межами США бокс є ексклюзивом Amazon.
Обидва релізи виходять тоді, коли гурт переживає найбільший гастрольний рік за досить довгий час. Північноамериканська частина туру «Run For Your Lives» стартувала 29 серпня в торонтській Scotiabank Arena, а 17 вересня MAIDEN хедлайнять фестиваль Louder Than Life у Луїсвіллі.
Цей тур — ще й перший тривалий відрізок із Саймоном Доусоном за барабанами. Ніко МакБрейн відіграв із гуртом свій останній концерт у грудні 2024 року, на завершенні «The Future Past Tour», після понад чотирьох десятиліть; його місце посів Доусон, який уже грав зі Стівом Гаррісом у BRITISH LION. На цьому турі гурт також попросив глядачів «серйозно обмежити використання камер у телефонах — із поваги до гурту й до інших глядачів». Прохання викликало чимало розмов і, як не дивно для скептиків, доволі багато послуху.
За п'ятдесят років від того, як Гарріс зібрав гурт у лондонському Лейтоні 1975 року, каталог перевидають у тому форматі, під який його й писали.