Нарешті довгоочікуваний та палко бажаний альбом московського melodic power metal гурту АРДА побачив світ. Що ж несе в собі «Море Зникаючих Часів»?
Це альбом, сповнений динаміки, драйву та з шаленим рівнем адреналіну. Все починається з чудової композиції «За Гранню» і, на мій погляд, найгеніальнішої «Через Шторм», досягає апогею в косметично підправленій «Тає Сніг» (мабуть, одній із найкращих пісень синглу), потім трохи здає, але все одно міцно тримає до самого кінця.
Не обійшлося й без лірики. «Без Відповіді» — це, звісно, не «Нет Никого» з дебютного альбому, але теж диявольськи гарна собою, а місцями навіть перевершує суперницю. Люди, які розорилися на digibook-версію, на додачу отримають концертне відео «Екзорциста» та можливість поностальгувати. (Або відшукати себе в натовпі.)
На додаток до всього сказаного, і без того чудовий вокал Паші Окунєва став ще кращим.
Ложкою дьогтю на цьому святі життя й металу є буклет. Величезна кількість ляпів, друкарських помилок та помилок у текстах. Але ж це не так важливо, або хоча б вибачливо для гурту, що поспішав порадувати шанувальників? Тим більше, саме оформлення диска — вище за всякі похвали.
Зрештою, після не дуже вдалого синглу хлопці змогли досягти колишньої планки, встановленої «мандрівками», якщо не підняли її ще вище. Якщо все так триватиме далі, наступним альбомом АРДА вб'є фанатів, які захлинуться від захвату.