Звичайна збірка звичайних балад — що ще сказати? Німецький гітарреро Аксель Руді Пелл ніколи не був відзначений печаткою великого автора пісень, і як результат, маємо годинний диск мінорної бонджовівщини, гладкої й ліричної настільки ж, наскільки нудної й сононагінної. Порівнюючи «Ballads III» із виданою не так давно компіляцією Річі Блекмора «Beyond The Sunset» — остання помітно виграє завдяки своєму фолковому колориту й більшому розмаїттю. Інакше кажучи, якщо збірка від BLACKMORE'S NIGHT припала до часу й місця, відповідний випад з боку містера Пелла так і не досягнув заповітного touche. Згадуючи ж останній студійник маестро — «Kings & Queens» — висновок напрошується сам по собі — усипаний пентатоніками мелодік-хеві вдається йому значно краще.
