Наприкінці 2004 року вийшов суперечливий, у плані викликаних емоцій, але дуже довгоочікуваний альбом окультних м'ясників із Польщі BEHEMOTH. Нещодавно в гурті відбулися деякі організаційні зміни: Бегемоти перебралися з-під крила Avangarde Music і збільшили вагу й без того маститого лейбла Regain Records, змінили басиста — ним тепер став Orion, запросили на мікшування небезвідомого Даніеля Берґстранда і залишили чудове концептуальне оформлення, втілене в життя Graal. Тепер ближче до музики. Nergal і компанія на новому альбомі приготували для вас мегатонну торпеду швидкісного навороченого дез-блеку, причому пропорції останнього багаторазово зменшилися порівняно з шедевральними творіннями Satanica і Thelema 6. Загалом треба сказати, що "Demigod" у музичному плані зробив мізерно малий крок від попереднього альбому і перебуває в безпосередній, я б навіть сказав, небезпечній і самоплагіатній, якщо хочете, близькості від нього. Можна сказати, що "Demigod" приготовлений за тими ж перевіреними рецептами, що й "Zos Kia Cultus". До запису, зведення, мікшування та інших технічних тонкощів претензій немає жодних. Голос Nergal'а звучить ще більш нелюдськи — напевно не обійшлося без дісторшування. Плюс це чи мінус — судити вам. Але якщо раніше ще можна було розібрати, що він там ричить, то тепер зробити це без допомоги буклета буде проблематично — добре хоч його приємно гортати й читати. Попри улюблені Бегемотами рвані ритмічні структури, кожна окрема пісня виглядає цілісно й монолітно. Також соло стали більш органічно вписуватися в композиційний малюнок і як ніколи раніше вдало доповнюють загальну картину.
І хоча на "Demigod" вирує все та ж нестримна злоба й агресія, все ж матеріал більш мелодійний, ніж на "Zos Kia", але помічаєш це лише з десятого прослуховування. Завдяки цьому Бегемоти стали не тим Satan-ічно скаженим звірюгою, а більш домашнім ротвейлером — так — великий, злий і неприродно важкий, але все ж на ланцюгу. І тому нічого поганого вам не зробить. Якщо абстрагуватися від проведення паралелей, порівнянь та іншого, то "Demigod" — це хороший, добротний продукт польської метал-сцени, цікавий і вартий уваги.
Резюмувати все вищесказане можна так — тим, кому полюбився "Zos Kia...", та й загалом поїдачам усілякого, на кшталт MORBID ANGEL, "Demigod" припаде до душі.