BELFEGOR

"Барбадос, бельведер, буратіно... Жодного «бельфегора» тут немає..." І правильно, анахронічний хрю-блек від BELFEGOR навряд чи гідний згадки у будь-яких словниках чи енциклопедіях. "The Work Of Destruction" — це живий приклад того, як не потрібно записувати диски. Безграмотні барабани, противне верещання лисого вокаліста, гітари, що тонуть у медіаторних "вжиках" об струни... Цей список можна було б продовжувати нескінченно. Помножте все перелічене на огидне зведення, коли партія на партію не потрапляє, підлітковий сатанізм у текстах, жахливу обкладинку і ще жахливіший кліп на додачу. Дивний факт — чому, щоразу спостерігаючи за басистами блекових гуртів, що повзають пальцями по грифу свого Пекельного Скрамасакса (sic!), тоді як на записі бас відсутній геть, я відчуваю мало не диявольське злорадство, ги-ги. Уявили??? А тепер піднесіть отриманий результат до того степеня, який у вашій свідомості ототожнюється з тупістю наслідувачів пізніх DARKTHRONE (для мене це вісімка на боці), сміливо тисніть на «дорівнює» і... Мені хотілося б назвати хоч пару переваг цього диска, заради яких його варто було б придбати й прослухати, однак, за відсутності навіть натяку на світло в кінці тунелю, я гостро рекомендую утриматися від осквернення власних стремінець і молоточків подібним... хм-хм... Втім, ви все зрозуміли...