BELPHEGOR

Мушу зізнатися, коли готуюся слухати блекдезовий альбом, то одразу готуюся до чогось по-справжньому жахливого. Ще б пак, адже в єдиному музичному екстазі поєднуються два найжорстокіших музичних стилі. Блекова злоба поєднується з дезовим лютом, холодне і чорне зливається з гарячим і криваво-червоним. І результат, виходячи з запропонованої логіки, має виходити по-справжньому звірячим, максимально непричесаним, суворим — шмат м'яса з рваними краями, що стирчать уламками кісток і сочиться кров'ю. Дивовижно, але поєднавши, здавалося б, важкопоєднуване, гурт явив світові чудовий зразок мистецтва найвищої якості, якості як музичної, так і виконавської. Два вокали — звірячий гроулінг (він превалює) і лютий блековий скрім. Гітари вимальовують неймовірні візерунки, то злітаючи в холодну чорноту космосу, то сповільнюючись і опускаючись у пекельні глибини. Ритм-секція варіюється від надшвидкісних кулеметних бластбітів до середнього темпу. Сувора мелодика теж наявна і вдало відтіняє, розфарбовує та доповнює загальне червоно-чорне полотно альбому. Мало не кожна пісня однозначний хіт, якщо тільки термін «хіт» застосовний для даного стилю. Однозначний мастхев і хрестоматійний зразок того, що мається на увазі під словосполученням «black death metal».