DEATH

Випущений 1991 року альбом «Human» ознаменував собою переломний момент у кар'єрі DEATH — відхід від фонтануючої брутальності в області, пізніше названі прогресив-дезом. Мабуть, найцікавішим фактом, що стосується запису альбому, є те, що «Human» був записаний Шульдінером фактично наодинці, тоді як його колеги по гурту грали європейський тур. Випадок, звісно, безпрецедентний, але... Запросивши для запису музикантів із CYNIC, а також унікального басиста SADUS Стіва ДіДжорджіо, Чак ще раз довів шановній публіці, ХТО насправді стоїть за трансцендентальною атмосферою DEATH. Багатьма «Human» вважається найкращим альбомом гурту, що відкриває блискучу трилогію (до якої, окрім нього, входять «Individual Thought Patterns» (1993) та «Symbolic» (1995)). І справді, наче ракети, рвуться вгору стрільчасті арки музичної монументальності, заграють туманними тінями прогресивні вітражі й виблискує автентичний оніксовий глянець — воістину, здатність перетворити музику на безсмертний культ дана не кожному. Альбом починається напористою, безкомпромісною «Flattening Of Emotions», закінчується вкрай потойбічною «Vacant Planets», а між ними розтяглися безхвостою вісімкою довгі, як вічність, півгодини: «Secret Place», «Lack Of Comprehension», «Cosmic Sea»... Мабуть, альбоми DEATH завжди вигравали за рахунок того, що кожен міг знайти на них щось для себе. Роки міцно утвердили «Human» на позиції класики жанру. Обігруючи назву, можна сказати, що він став одним із найвірніших утілень людської сутності (з усіма її темними й світлими сторонами, сіро-бірюзовими гранями) в сучасній музиці. Однозначний шедевр.