2005 року протягом двох місяців Ронні Джеймс Діо давав безпрецедентний за своїм змістом тур. У рамках концертів виконувався від першої й до останньої пісні перший і найвідоміший альбом гурту DIO — "Holy Diver" 1983 року. Тур розпочався з 11 концертів у росії, докладний репортаж про один із них, даний у Московському ДКГ, був написаний вашим покірним слугою і ви можете ознайомитися з ним за цією адресою. Гастролі продовжилися трьома концертами в Україні, одним у Білорусі, по одному концерту Маестро дав у Нідерландах та Бельгії, і далі турне продовжилося 11-ма шоу в Англії, двома в Ірландії та завершилося концертом у Тель-Авіві. Концерт 22 жовтня, даний у Лондоні, був записаний і 2006 року вийшов у форматі CD та DVD. Сет-лист CD на перший погляд відрізняється від DVD — що ж, деякі пояснення: сет DVD є більш вірним, справді, спочатку були зіграні три пісні, що не мають стосунку до альбому "Holy Diver", потім ішли пісні з нього, і далі концерт завершувався ще кількома треками та виходом на біс. Однак на CD альбом "Holy Diver" виділений в окремий диск, а на другому саундмайстри звели воєдино першу частину концерту і завершальну. В принципі це більш ніж правильно, таким чином максимальний акцент робиться на легендарний альбом, якому був присвячений цілий тур.
Перший диск. Отже, перед нами 9 треків у тій самій послідовності, що й на альбомі "Holy Diver". Невеличкий коментар: на початку цього дійства перед відвідувачами концерту з'являвся екран, на якому невеликий анімаційний фільм змінювався зображенням Діо великим планом, який прочитував назви треків одну за одною, пов'язуючи їх. Але ось — залунали рифи й звучить один із головних хітів гурту "Stand Up And Shout", цілком випадково опинившись першим на тому диску 20 з гаком років тому. У фіналі композиції нас чекає сюрприз — виявляється, пісні з альбому граються взагалі без перерви, переходячи одна в одну; так гітара просто завмирає й починає грати риф, що належить уже до титульної "Holy Diver". Після третьої композиції, "Gypsy", ми слухаємо ударне соло та записаний оркестровий трек у супроводі все тих самих ударних. "Simon Wright" — представляє ударника Маестро й продовжує концерт виконанням поп-рокової "Caught In The Middle". Її змінює знаменита "Don't Talk To Strangers" — баладне вступ, що переходить в одну з найшвидших композицій колективу; вже два десятиліття ця пісня входить до складу четвірки найвідоміших пісень із цього альбому й виконується майже завжди. Далі "Straight Through The Heart" та "Invisible". І звісно ж, як і в студійній версії — ще один хіт першої величини "Rainbow In The Dark", прийнятий просто громогласним вигуком залу. Диск, зрозуміло, завершується "Shame On The Night", щоправда, кілька зауважень. Після виконання композиції йде довге гітарне соло, потім клавішне, потім клавішно-гітарний дует, після всього цього завершується "Shame On The Night" і... знову грається уривок із "Holy Diver"!
Другий диск. Коли починаєш слухати "Tarot Woman", хочеться сказати, що Маестро далеко не в найкращій своїй формі. І я б просто написав, що він уже не молодий і не може нормально співати, якби не чув його рівно за місяць до цього концерту з тією самою програмою. Все просто — ця пісня ж перша в концерті — він розспівується, вже у фіналі пісні він блискуче бере верхні ноти й не обриває їх. Хоча періодично є відчуття, що співає він через силу. На це є об'єктивні причини: за спиною у 65-літньої легенди важкого року були майже 2 місяці двогодинних концертів. І справді, чимало хрипотці, скажуть багато скептиків, порівнюючи нинішнього Діо з ним же 28 років тому під час туру з RAINBOW, але, дозвольте, це просто нерозумно. Голос, звісно, втратив ту легкість, маневреність і м'якість, це нормально, але немає підстав казати, що співак у поганій формі... та більшість сучасних вокалістів-початківців йому позаздрять! "The Gates Of Babylon" звучить просто геніально, а це вже друга година концерту, після виконання всього альбому "Holy Diver". Під фінал досить стандартний набір пісень — розширена версія "HEAVEN AND HELL", куди ж без неї, хіти RAINBOW "Man On The Silver Mountain" і, звісно ж, "Long Live Rock 'n' Roll" із фірмовою розспівкою. Перед останньою піснею Діо каже, що матеріал концерту увійде цілком на DVD, а далі звучить фраза, яку він повторює вже не одне десятиліття у фіналі свого концерту: «а наостанок — це про нас, те, що ми робимо щодня... We Rock» — і під цей швидкісний та один із найвідоміших гімнів рок-музиці концертний захід завершується.
Загалом, концерт 1998 року, звісно, динамічніший, та й нью-йоркське DVD 2003 року жвавіше й енергійніше, однак цей альбом передусім унікальний своїм плей-листом, нічого подібного до цього Маестро не робив. Тож шанувальники гурту зможуть тепер на полиці поруч зі студійною версією "Holy Diver" водрузити й концертну.