Ронні Джеймс Діо в представленні не потребує — душа RAINBOW, голос BLACK SABBATH, зрештою, володар довгої та успішної сольної кар'єри. Спростовуючи поширену думку про те, що справжній DIO «закінчився» відразу після епохального «Last In Line», маестро продовжує випускати нові диски, і думаю, останній опус найблагороднішого з лицарів рок-н-ролу — «Master Of The Moon» — змусить гризти лікті не одного жовчного критика. Після не найвдалішого «Killing The Dragon» музикант виносить на наш суд дивовижну роботу, в якій романтика 70-х існує пліч-о-пліч із техногенним фантомом 90-х (тут можна згадати про «Angry Machines»). На перший погляд, усі пісні з «Master Of The Moon» можна розбити на два протиборчих табори: іскрометні хеві-шлягери та тягучі епіки, — і якщо на перших DIO демонструє свій композиторський талант, то останні дають йому шанс розкритися як вокалісту. І в цьому — головний плюс альбому. Попри поважний уже вік (колись Ронні Джеймс Діо грав у гурті ELF, але коли це було??...), донкіхотський голос не розгубив ані краплі свого чарівництва. Поки «Master Of The Moon» резонує в динаміках, подумки повертаєшся до часів «Holy Diver» і «Rock'n'roll Children». Послухайте «A Man Who Would Be King», «I Am», «One More For The Road» і подумайте після — залишатися Повелителем Місяця два десятиліття, хіба це не справжнє чаклунство...
