Знаю чимало досить поважних металхедів зі стажем, які стверджують, що DISBELIEF давно минули пік своєї творчості, найвищу точку свого розвитку, яка нібито припала на (об'єктивно дійсно дуже вдалі) альбоми «Worst Enemy» та «Shine». Треба визнати, що «Spreading The Rage», який за ними пішов, і справді був трохи суперечливим, але вже «66Sick» і, тим паче, розглядуваний альбом аж ніяк не гірші (а то й кращі) за названі «золоті». На новій роботі німці демонструють помітний крен у бік важчого та трохи швидшого за темпом звучання, що безсумнівно не лише відкриває слухачеві нову музичну грань гурту, а й виводить сам гурт на нові рубежі важкості звучання. У вокалі Карстена трохи менше плакуче-скорботних ноток, трохи менше коровості та значно більше соковитої десової люті (гроулінг звучить особливо потужно). Гітари, які й завжди були досить важкими, на «Навігаторі» демонструють усю повноту своєї суворої соковитості, що, разом із вже позначеним збільшенням темпу, робить альбом обов'язковим до придбання будь-яким любителем м'ясних справ.
