Скільки не намагався, так і не зміг зрозуміти, що змушує деякі небесталанні гурти роками тупцювати на місці, монотонно випускаючи диски, що містять чергову порцію варіацій на стару тему. Зазвичай подібні колективи користуються повагою в рамках стилю, до якого належать, і раніше за інших виходять на пенсію, обзавівшись власним трибʼют-альбомом. Інших, тих, кого понасправжньому лихоманить, з ризиком для життя кидає з боку в бік, часто зневажають як останніх маргіналів від метал-музики, але ці самі "маргінали" чомусь живуть неабияк довше, не перестаючи бути цікавими.
DISMAL EUPHONY?.. "Ні-і, це вже не блек," — заниє один. Зовсім не блек, підтримаю його я, давно не блек, але як і раніше чіпляє сильніше за тру-сатанік-некро-пейган екзерсиси безлічі інших команд. На новому альбомі з незрозумілою назвою "Python Zero" гурт наваяв менше десятка композицій, але зате ЯКИХ! Важко застосувати до цих пісень слово "хіт", але так само важко обійтися й без нього: чого варті ті ж "Magma" і "Birth Reverse" — тут не словами розкидатися треба, а прочути всіма фібрами душі. Хтось скаже, що їхня музика стала сопливою, в чомусь навіть емтівішною, але я категорично не згоден — швидше, вона умиротворено-прекрасна. Багато вокальних інтонацій ніби були запозичені з інді-року, щіпка ґотік-спецій аж ніяк не псує загальної картини і, звісно ж, ці експресивні гітари, які то плачуть, то гарчать, то наче — як у "Needle" — обережно нашіптують щось... Стрімкість кусючих "Critical Mass" і "Plasma Pool" нагадує, що DE все ще метал-гурт, наклеп-на-кантрі "Flyineye" здатна розубідити в цьому, але, тим не менш, слухається на одному подиху. Виникає відчуття, ніби альбом — справжнє посвячення чомусь або комусь, от тільки кому або чому, залишається недосказаним. Вухата ящірка на обкладинці та дивні фотки в буклеті ще яскравіше підкреслюють індивідуальність цього диска. По-домашньому тепла музика, що чудово звучить навіть на чверті гучності, що для багатьох інших extreme-актів подібне до "аудіо-кастрації". Безліч найдрібніших деталей, зібраних і спаяних з розумом та неабияким смаком — найважливіший критерій музичної спроможності, на мій погляд. Навряд чи буде чесно з мого боку назвати "Python Zero" сенсацією і "новою віхою" в метал-історії, але, гадаю, мало кого цей диск залишить байдужим.