М-да, обкладинка явно приїхала до нас із 49-го кібер-поверху "М"-журналу — блищить інтелектом і здібностями, як кульгавий криворукий двієчник… Вмикаю музику — вступ безсоромно злизано з TIAMAT "Visionaire". А далі починаються модерн-треш стрибки через "козла". З трека в трек — із мінімальними варіаціями. Голос вокаліста (та й зовнішній вигляд команди — трохи подорослішалі "децли") змушує згадати про гарних хлопців із ВІА LINKIN PARK. Вже друга пісня змушує втомлено зітхнути, але потім — на "Killing Innocence" — з'являється хай зародкова, але мелодія, й альбом із майже трешевого перетворюється на майже пауерний. Тобто витриманий у модному руслі. Сухому, як горло з похмілля… Можна хвалити й лаяти DIVINE:DECAY за цю "модність", але факт залишається фактом — у їхніх земляків із RAISE HELL подібне ж виходить на порядок краще.
