Історія про нещасну жінку з попереднього альбому THE DOGMA «Black Roses» (2006) продовжується. Як видно з обкладинки, дівчина таки набралася сміливості й вирвалася з полону гангстера, при цьому замочивши його, але не полінувалася й викопала для нього могилу, в яку й кинула ті самі злощасні чорні троянди. Як кажуть, «хороший день для смерті!». Але це все жарти. Насправді музика італійців на новій платівці «A Good Day To Die» стала ще серйознішою й похмурішою за попередній альбом. Перший інструментал The Beginning Of The End із шумом грози та церковними хоралами взагалі спокійно можна рекомендувати любителям «суворої» готики (бракує лише каркаючих воронів). Особливої уваги заслуговують безсумнівний заголовний хіт та оригінальна балада Christine Closed Her Eyes, в якій задіяні лише струнні інструменти, що дуже нехарактерно для пауер-металу. В принципі трагічні нотки в музиці THE DOGMA нікуди не поділися, але з'явилася якась агресія й навіть злоба, що потягнуло за собою використання в ліриці таких іменників, як «bitches», і таких дієслів, як «fuck», що особисто для мене не дуже прикрашає музичне полотно. Але, заплющивши очі на ці дрібні похибки, можна сміливо сказати, що італійці витримали іспит і другий альбом виглядає так само свіжо й небанально на заштампованому симфонічному хеві-металічному небосхилі, як і дебютник. А це, погодьтеся, зараз один із головних запорук успіху. Недарма ж гурт був одразу помічений музичними критиками й менеджерами Drakkar, завдяки чому хлопці вже виступали на найіменитіших літніх фестивалях.
