ENTHRONED

Я ніколи не приховував свого доволі прохолодного ставлення до чорного металу, (справедливо) вважаючи його надто ідеологізованим стилем. У музиці мене завжди більше цікавила власне музика, а не смисловий підтекст. Втім, попри цю прохолоду в наших із блеком стосунках, я також ніколи не приховував своєї великої любові до деяких його представників. Наприклад, мені були доволі близькі пізні Immortal, із їхньою обважненою мало не до дезових стандартів формою блек-метал. Не те щоб наші бельгійці дивують вагою свого музичного матеріалу, але, безперечно, за цим пунктом у них все гаразд. Втім, і за рештою пунктів причепитися теж ніби й ні до чого. Важчий за стандартний блек, наповнений суворим гітарним звуком матеріал, могутній скрім, що регулярно зривається на звірячий ґроулінґ, ультрашвидка ударна молотьба та чудово прописаний загальний саунд, що не дозволяє цьому інструментально-звуковому достатку злитися в нерозрізнювану кашу, даючи слухачеві, будь у того на те бажання (й міцні вуха), можливість розрізнити у цьому кроваво-чорному місиві його найдрібніші нюанси. Приголомшливий альбом, наповнений крижаним холодом та вогняним жаром, кров'ю й мороком, окультизмом і містикою. Він прекрасний і жахливий, і після багаторазового прослуховування може викликати стійке звикання, тож, будь ласка, будьте пильними.