...І охопили мене жах, збентеження та страх, коли побачив я, що триває новий альбом EPICA 75 хвилин. І стало нестерпно страшно, що засну я на середині, що не зможу дослухати цей опус. Тремтячими перстами натиснув я кнопку пуск...
Випустивши дуже непоганий альбом у 2003 році, гурт чесно компенсував усі достоїнства першого недоліками другого — надто спокійний, місцями нудний і відверто нецікавий, малоцікава вокальна лінія, відсутність об'єктивно сильних пісень. Потім був саундтрек до фільму — якщо сказати м'яко, нічого видатного. Загалом, нічого доброго від нового альбому чекати не доводилося, довжина в 75 хвилин і зовсім добивала при одній думці, що матеріал буде таким самим порожнім, як два роки тому. Можна сказати, що стався дивний випадок, EPICA випустили дуже непоганий диск, грамотно врахувавши всі мінуси попередньої платівки. Диск вийшов значно агресивнішим, стрімкішим і динамічнішим. "The Divine Conspiracy" — це синтезатори + хор + вокал Сімони, підтримується все це ритм-секцією та чоловічим гроулінгом. Не буду уподібнюватися неграмотним особинам, які прирівнюють оркестрові аранжування до оркестрового звучання. Те, що псевдо-оркестрові інструменти звучать абсолютно безжиттєво й безпочуттєво, може почути кожен, у кого є вуха. Так, це комп'ютер, з іншого боку, для такого гурту говорити про повноцінний запис з оркестром навряд чи коли-небудь доведеться, EPICA — непоганий гурт, що відмінно експлуатує чужі ідеї. Екстремальний вокал знову зайняв свою позицію в піснях. Вокал Сімони окріп, став багатшим тембрально, і що вже тут казати в плані якості запису, це безумовно найкращий реліз гурту. Стовідсотковим хітом можна назвати хіба що пісню "Never Enough". Еге ж на п'ятдесятій хвилині диск відверто набридає, це величезний прогрес, попередній альбом наганяв смертельну нудьгу буквально через 10 хвилин. Останні 20 хвилин уже слухаються через силу і тут, особливо зважаючи на те, що завершує диск 14-хвилинний трек. І ти, Бруте, ось усе, що хочеться сказати Марку Янсену, лідерові колективу. З великою формою в металічній музиці вміють працювати обрані одиниці. Треба віддати належне — вийшло стравне, але до непристойності тривіально — традиційний програш, потім ударні, потім фінал, хай йому грець, невже всі ідеї вичерпалися в цьому світі...