GRAVEWORM

Ми часто читаємо вирази на кшталт "Гурт повзрослішав", "Гурт змінився", "Гурт розвивається", однак не завжди ці словосполучення вживаються до місця. У випадку GRAVEWORM, наприклад, ці фрази будуть абсолютно некоректними, якщо ми говоримо про те, що відбувається з колективом у творчому плані за останні 4 роки. Все досить просто. З самого першого альбому і аж до "Engraved In Black" у колективі була когорта незмінних учасників в особі вокаліста Стефана Фіорі, клавішниці Сабіни Майр та гітариста Стефана Унтерпентінгера. Останні двоє власне і створювали музику, яку ми чули на альбомах, при цьому основні тяготи лягали звісно ж на гітариста. У 2003 році гітарист Стефан залишає колектив і на наступному альбомі в line-up ми спостерігаємо наступну ситуацію, у ролі ритм-гітариста в нас Ерік Рігі, який прийшов у гурт якраз перед записом "Engraved In Black" у 2003, партію соло-гітари виконав і зовсім новий учасник Лукас Фларер, і таким чином музичний матеріал писався людьми, що раніше до гурту відношення не мали. "(N)Utopia" справді відрізнявся від усього того, що робилося до нього, чіткі, майже дезові рифи, жорсткість, агресія, з одного боку він продовжував лінію на утяжелення матеріалу, розпочату у 2001 році, з іншого якісно різнився від попереднього матеріалу. Однак Лукас не затримався в гурті. У буклеті нинішнього альбому ми бачимо чергову зміну соло-гітариста, ним став Томас Орглер. Практично весь матеріал альбому "Collateral Defect" написаний саме ним. На альбомі всього 10 композицій, з них перша, що є своєрідним інтро на дві з половиною хвилини, повністю створена за допомогою комп'ютера. Остання композиція, інструментальна, написана гітаристом Еріком. Ще є один кавер, і одна пісня, автор якої Лукас Фларер, якого власне Томас і замінив. У решті 6 композицій лише в одній ми бачимо обох гітаристів як авторів, у всіх інших вказаний тільки Томас, і звісно ж, Сабіна, яка незмінно прописувала клавіші. Подібний вступ я дозволив собі лише тому, що він чітко пояснює чому ж новий альбом настільки відрізняється від свого попередника. Начебто є в ньому і важкість, і напір, але водночас ми чуємо принципово інші рифи, абсолютно несхожі на те, що ми чули на "(N)Utopia", сприйняття альбомів також суттєво різниться. Він вийшов набагато більш похмурим, атмосфера зовсім інша, набагато менше агресії, більше задумливості. Принципово інший підхід до клавіш, цього разу ми чуємо саме клавіші а не спробу зіграти на синтезаторі за різні, переважно струнні, інструменти, всі партії. Єдине, що в точності повторюється, це вокальна техніка, все те ж поєднання високого та низького гроулінгу Фіорі. Попри те що пісень на альбомі не так вже й багато (разом з інструментальними композиціями та кавером він триває трохи більше 40 хвилин) загалом він видається більш різноманітним, ніж попередній. Розмірена "Bloodwork", агресивна, але не швидкісна "Touch of Hate", що запам'ятовується за клавішною партією "Suicide Code", і наступна, "The Day I Die", тепер уже із западаючою в голову гітарною... Досить несподівано звучить практично хардкорова композиція "Fragile Side", дуже мелодійна, з використанням чистого вокалу. "Out of Clouds" і зовсім відгонить прогом. "Scars of Sorrow" — композиція, написана Лукасом Фларером миттєво повертає нас до попереднього альбому, одразу після неї йде красиве інструментальне аутро на 6 хвилин, однак залишається ще один трек, про який не можна не сказати, він передує пісні Фларера і жодного відношення до GRAVEWORM не має, так само як не мали до нього відношення композиції "It's A Sin", "Fear Of The Dark" та "Losing My Religion", цього разу об'єктом, на який створювався кавер, став знаменитий хіт Бонні Тайлер "I Need A Hero". Інструментальна сторона як завжди на висоті, музиканти змогли зберегти певну легкість та енергетику оригіналу, вокал звісно в цій ситуації незвичний як ніколи, оскільки кавер робився на жіночий голос, хай і хрипкуватий. За сукупністю альбом дуже й дуже непоганий, якщо ви не почуєте це після першого прослуховування, наполегливо рекомендую поставити диск ще кілька разів, він того заслуговує.