HAGGARD

"І все-таки вона крутиться!.." — повторюють за великим Галілеєм музиканти із симфо-дезового ВІА HAGGARD. Звісно, з "Eppur Si Muove" їм навряд чи вдасться прописатися в підручниках історії, але, попри все, новий альбом команди вийшов пристойним до непристойності. По-дитячому проста музика відігрує своє за рахунок заморочених аранжувань (до речі, всі інструменти, до останньої мінімізерної свистульки, живі). Гарячкові зміни ритму й настрою часом починають лякати: ось скрипка намагається переграти фагот, здалеку дзюрчать сріблясті нотки фортепіано, і тут — "джжж!!!... бррр!.. джжж!!!...". Драмси розганяють музику до дісайдівського свавілля, гроул рве все на частини, по стінах повзуть тіні перевернутих розп'ять, зверху капає щось тепле, липке й червоне... А потім знову — сонячний сад, пташки щебечуть, маленька дівчинка співає колискову плюшевому пупсу... Буклет чомусь викликає асоціації з папером, у який загортають новорічні подарунки — зірочки всілякі, золоті й срібні, — з обкладинки сумними очима дивиться все той самий Галілей. Найбільший же прикол — на розвороті. Групове фото HAGGARD мимоволі відсилає до задачника з арифметики: "Вулицею йшли піонери: шість рядів по три людини в кожному. А попереду — горніст. Скільки всього йшло піонерів?.." Два десятки людей постійного складу, плюс запрошені музиканти. Мало не ціла армія... Залишається лише незрозумілим, чому ця сама "армія" за десять років музичної кар'єри так і не взяла свій Берлін...