HATE

Один із найстаріших польських дезових гуртів і один із небагатьох у світі, що несуть ненависть у самому імені своєму, що, до речі, свідчить про те, що у світі її (ненависті) не так уже й багато (порахуйте на дозвіллі кількість гуртів, назва яких починається, скажімо, з «necro» або «anal»). Хтось уже встиг звинуватити поляків у відході від ідеалів істинного брутального дезу, комусь не до душі, що гурт на останніх роботах став використовувати забагато мелодійних ходів, хтось волає про надмірну модерновість пізнього матеріалу, хтось — про наближення до околоблекових кордонів. Не лукавитиму, усі ці тези абсолютно справедливі, але ступінь їхньої значущості не слід перебільшувати, і крім того, що одному смерть, то іншому на здоров'я. Іншими словами: на смак і колір товаришів нема. Так, більше мелодизму, але чи більше слащавості або тим паче соплівості — анітрохи. Брутальності трохи менше — так, блековості трохи більше — теж так, але чи став від цього матеріал менш цікавим — аж ніяк, він просто став іншим. Творчі смаки музикантів зростають, змінюються, і ставитися до поляків так, ніби вони застигли на початку 90-х, докорінно невірно. Єдине, із чим, мабуть, я, віддаючи данину власному суб'єктивізму (а що, можу дозволити!), погоджуся, так це з ненависною мені модерновістю музичного матеріалу. Ну а оскільки при написанні рецензій на суб'єктивне прийнято звертати увагу вже після об'єктивного, то й альбом отримує заслужену високу оцінку.