ICED EARTH

На жаль, цю рецензію я пишу дещо пізно — в умовах того факту, що Тіма Оуенса звільнено з ICED EARTH. Історія невблаганно повторюється, 4 роки тому Тіму аналогічно вказали на двері екс-колеги з JUDAS PRIEST. Туди повернувся Хелфорд, а до Шаффера — блудний Метт Барлоу, якому, вочевидь, набридло бути копом і патріотичний запал увесь вийшов. Таким чином, альбом "Framing Armageddon" — друга й остання робота Тіма «Ріппера» Оуенса в ICED EARTH (у JUDAS PRIEST він також заспівав на двох дисках). 3 роки тому Шаффер створив свій найпафосніший і донезмоги патріотичний диск, Ріппер геніально виконав вокальні партії, поєднуючи в собі й епохальність, і смуток, і агресію, перетворивши у фіналі вельми претензійну і навіть подекуди занудну трилогію про битву при Геттісберзі на справжню епічну сагу, що оповідає про страшну трагедію в історії Америки. До речі, пісні Барлоу Ріппер переспівав вельми слабко — йдеться про нещодавній сингл, де було виконано нову версію трилогії "Something Wicked". Однак нинішній альбом, що має другу назву "Something Wicked Part I", хай і був навіяний тією трилогією, але музично є абсолютно самостійним твором. Брент Смедлі зіграв на ударних, усі вокальні партії виконав Тім Оуенс, усі інші партії, так само як і написання всього матеріалу, лягли на плечі лідера колективу Джона Шаффера. Безумовно, рифи, манера гри, загальний настрій і атмосфера музики — все це в найкращих шафферівських традиціях. Однак порівнювати цей альбом із попереднім можна хіба що в плані вокалу. Він зовсім інший. Пафос минулої роботи не те щоб зовсім пішов, але ніби переродився, по-іншому й не скажеш... Музика дуже напружена, вельми драматична, але при цьому дуже динамічна, що несподівано, при тому що на диску 7 композицій, довжина яких не перевищує й двох із половиною хвилин, вони слугують чимось на кшталт інтро. Ще одна несподіванка — набагато більше уваги приділено ударним порівняно з основною частиною минулого альбому. Щодо соло-партій гітар, кожна людина, добре знайома з творчістю гурту, знає, що Шаффер ніколи не страждав на зайві викрутаси в цій частині. Їм, як це й раніше бувало, приділено меншу увагу, ніж рифам, які і в програшах для Джона безумовно важливіші, водночас є й абсолютно приголомшливі соляки, наприклад, у композиції "Order Of The Rose". Говорячи про загальний настрій, який задає музика — загалом, думаю, всі вже давно звикли, що попри найбільшу стилістичну близькість до пауер-металу (від трешу на останніх роботах немає рівним рахунком нічого), світлих нот від Джона не дочекаєшся. Що ж, якщо минулий альбом був достатньо агресивний і нав'язливо драматичний, то цей скоріше відсторонено похмурий і вкрай напружений, із максимальною кількістю інструментальних партій. Виділяти окремі композиції вкрай складно, всі вони по-своєму хороші, тим паче, що альбом слухається по-справжньому добре саме цілком. Однак можна сказати напевно — "Ten Thousand Strong" не дарма була випущена як сингл, бо хіт це. Дуже цікава 9-хвилинна "The Clouding" — 6 хвилин ми насолоджуємося прекрасною акустичною баладою (взагалі акустика й клавіші на альбомі представлені у величезній кількості), наприкінці трохи втомлюємося від неї, і ось саме в цей момент чуємо блискучу електричну кінцівку. Можна сказати, майже спеціально для прихильників таланту Ріппера такі композиції як "A Charge To Keep", "Order Of The Rose" — його вокальні партії просто вражають, він абсолютно вільно працює на дві з гаком октави, надзвичайно виконуючи високі партії, причому як завжди, чисто, чітко, без найменшої халтури, і справа тут не в техніці, ті, хто сумніваються, можуть послухати будь-який концерт за його участю. Він же виконує всі хорові моменти, під акомпанемент яких і йдуть високі партії. Коли треба, його голос стає грубим і агресивним, тут же трансформується в ліричний і ніжний. Загалом, платівка — ще один доказ його чудової майстерності в усьому — тембр, сила голосу, його динамічність — усе на надрівні. Альбом дуже сильний, чого тепер чекати від Барлоу — поки що питання відкрите, крім того, де гарантія, що через півроку він не заявить, що його новонароджена дитина забирає надто багато часу, або раптово вирішить, що справжній американський батько не повинен співати у всяких рок-гуртах, що тут ще сказати, маестро Шаффер ухвалив рішення з аргументацією, що це викликано проханнями фанатів. Загалом, час покаже... Як Барлоу наживо виконуватиме пісні з останніх альбомів — поки що теж питання відкрите...