ICED EARTH

Рік 1990-й. Нова порція волохатої меншості потяглася до гітар... І бризнув метал, зачихали древні маршаллівські комбіки, доводячи до сказу мешканців сусіднього панк-гаража... А скільки ще належало витерпіти — нескінченні матюки Тома Морріса, 12 днів безперервного реготу один з одного, судилище над вокалістом, який замутив замість співу потойбічні арії кентервільського привида... Що тут скажеш — дебютники завжди народжуються в солодких муках і мимоволі успадковують частинку так-сяк-здяйського процесу зачаття. Що маємо. Атмо-треш плюс ньюклеар-спід. Останній для американського континенту був і лишається продуктом імпортним, а тому навіть хелловінисті шматочки, які, якщо постаратися, можна виловити в мутному супі «ICED EARTH», не здаються від початку і до кінця зкомуніздженими. Швидше так — нами спостерігається приклад ТВОРЧОГО ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ (ну, як Волков «переосмислив» Френка Баума) робіт європейських маестро. І потім, хто в індіанських землях завжди був за батька?.. Правильно, SLAYER. Тому й цих не забули. Теж переосмислили. Мутант, треба сказати, вийшов цілком нічого, хоч і сенсацією не став. З різноманіттям у Джона Шаффера і Ко в ті часи було скрутно. Але — перший камінь бУхнули. «Тут буде місто закладено!» — сказали. І — поїхали до Європи будувати кораблі популярності, що зароджувалась...