IHSAHN — The Adversary

IHSAHN

The Adversary (2006)

Лейбл: Mnemosyne/Candlelight / Irond
★★★★½ 9/10
Автор: Alan

Список пісень

  1. Invocation
  2. Called by the Fire
  3. Citizen
  4. Homecoming
  5. Astera ton Proinon
  6. Panem et Circenses
  7. And He Shall Walk In Empty Places
  8. Will You Love Me Now?
  9. The Pain is Still Mine

IHSAHN — черговий проєкт одного з найвідоміших європейських рок-музикантів. Найвідомішим проєктом Веґґара Сверре Тейтана (справжнє ім'я музиканта) був і залишається EMPEROR — Ihsahn нарівні із Саммотом засновник цього колективу, зрозуміло, він же брав участь у реюніоні й, як і раніше, є вокалістом і гітаристом цього гурту. На початку 90-х разом із Саммотом у нього був ще один проєкт, THOU SHALT SUFFER, але крім двох демо й синглу нічого вони разом не створили, а у 2000 році під цією назвою Ісан випустив альбом, повністю записавши його сам, за жанром реліз найближчий до ембієнту. Ще 1998 року разом зі своєю дружиною він розпочав проєкт PECCATUM і дуже активно став приділяти йому увагу, у 2001 після виходу Прометеуса EMPEROR припинили існування і Ісан продовжив діяльність виключно в рамках PECCATUM, сингл 2005-го року підсумував діяльність цього проєкту, того ж року було дано старт новому — Ісан не став довго замислюватися над відповідною назвою й поставив свій усім відомий псевдонім як ім'я гурту — IHSAHN, наприкінці того ж року — реюніон EMPEROR і поява на сцені з Саммотом і Трімом.

Отже, перед нами дебютний диск IHSAHN — «The Adversary», випущений 10 квітня 2006 року. Характеризувати з точки зору жанру цю роботу практично неможливо, тут переплетено все, що тільки можна. Стрімкі мелодії й агресія змінюються повільними, надзвичайно красивими програшами, які можна поставити в один ряд із роботами майстрів психоделічного року, відповідно кричущий вокал замінюється чистим, іноді вельми ліричним. Загалом за рифами, структурою композицій і музичним підходом у цілому — це, звісно ж, progressive metal, аналогії шукати безглуздо, просто послухайте цей диск. Він підкуповує й зачаровує своєю граничною емоційністю та експресією, виникає свого роду гіпнотичний ефект, і є в ньому якась потойбічність, яка характерна для прогметалічних робіт, тільки якщо в класичному прозі вона заспокійлива, то в Ісана скоріше манлива й заваблива.