Дункан Паттерсон — бас-гітарист і один із композиторів ANATHEMA — покинув гурт після одного з найзначніших альбомів ліверпульців 1998 року — «Alternative 4», де проявився його композиторський талант на повну. Незабаром виникає проєкт ANTIMATTER, де Дункан займається написанням музики разом зі старим товаришем Міком Моссом, щоправда, практично окремо один від одного. Тоді як Мосс складає пісні з переважанням акустики та свого вокалу, Паттерсон ухиляється в ембієнтну сторону з жіночим вокалом. На жаль, після виходу альбому «Planetary Confinement» (2005) їм стає затісно в рамках одного проєкту і Дункан створює свій власний під назвою ION, залишивши всі права на ANTIMATTER Міку.
Музика ION має явну схожість із композиціями, які писалися Дунканом для попереднього проєкту. Додалися мелодії на різноманітних фольклорних інструментах, за звучання яких відповідали запрошені музиканти з усього світу. Для російських же слухачів особливий інтерес, звісно ж, викличе присутність на лід-вокалі співвітчизниці Емілії А.Саєн (Moon Far Away, Altera Forma, Canonis та багато інших проєктів), яка виконала практично всі партії вокалу на альбомі, до речі, більшість латиною. Одним із винятків є головний «хіт» альбому — народна Goodbye Johnny Dear англійською, природно, мовою.
І якщо мінімалізм та наліт ембієнту в композиціях Паттерсона для своїх останніх проєктів ще має право на порівняння, то загальна атмосфера музики дещо відрізняється. Коли ANTIMATTER пронизаний наскрізь повітряною тугою та печаллю теплого осіннього ранку, то в ION панує атмосфера відстороненості й холодної самотності зимових безсніжних сутінків.
Звісно, ION не претендує на комерційний успіх, але цього Дункану й не потрібно — суто особистий проєкт, що дозволив нарешті авторові повністю розкритися та самореалізуватися. А коло щирих шанувальників талановитого ірландця поповниться ще не одним вдячним слухачем.