Перше, що запам'ятовується, коли тримаєш у руках другий альбом JON OLIVA'S PAIN під назвою «Maniacal Renderinngs», — вельми незвичайна обкладинка. Посеред величезної кімнати у кріслі сидить ангел, що на вигляд нагадує душевнохворого, він завмер у жаху від видінь, які перед ним. У робіт Джона Оліви є колосальний недолік — ефект майже завжди передбачуваний — якщо у складі музикантів, що брали участь у створенні музичного твору, значаться його ім'я та прізвище, можна з упевненістю сказати, що робота буде якісною в усіх відношеннях, технічно складною й абсолютно неординарною. Лідер знаменитих SAVATAGE формально не оголошував про припинення існування цього гурту, однак у другій половині 90-х більше зосередився на написанні матеріалу й продюсуванні TRANS-SIBERIAN ORCHESTRA, як підсумок — п'ять платинових альбомів, феноменальна успішність проєкту, численні гастролі, величезні зали. В одному з інтерв'ю Джон прямо сказав, що SAVATAGE ніколи не буде колишнім, це неможливо після трагічної загибелі його брата Кріса у 1993 році. Перший сайд-проєкт знаменитого музиканта з'явився ще 1992 року і через два роки вийшов єдиний реліз колективу DOCTOR BUTCHER, у той самий період, коли Джон практично не проявляв активності в SAVATAGE. Проєкт JON OLIVA'S PAIN стартував 2003 року, Джон включив у перший альбом, що вийшов наступного року, композиції, раніше написані ним, але не видані на платівках SAVATAGE. На суд слухачів було представлено вражаючу суміш хеві-металу, прогресиву та класичного британського року, відбувся тур, і ось перед нами вже другий реліз.
З першого разу альбом здається цікавим, але не більше, однак коли вслухаєшся, щоразу знаходиш усе нові цікаві моменти, які в підсумку створюють просто надзвичайну барвисту палітру. Надтехнічні партії ритм-гітари, практично неповторювані рифи, вражаючі соло, не менш значна робота басиста, що доводить — бас-гітара це не просто акомпанемент, аналогічна ситуація з ударником. Окрім усього іншого, блискучі акустичні епізоди. Ну і, звісно ж, родзинка диска — надзвичайні клавішні партії, записані Джоном Занером і самим Джоном Олівою. Щодо вокалу — тут принципових змін немає, усі, хто хоча б раз чув, як співає Оліва, знають, що його голос може ставати жалібним, ніжним, і тут же тембр може змінитися до злісного й люттєвого. На альбомі є і бойовики, і задумливі протяжні речі, й узагалі балади. Якщо ж раптом альбом не залишить позитивного враження одразу, просто послухайте його ще кілька разів, і ставлення обов'язково зміниться на краще.