MADOG

"Як ви судно назвете, так воно й попливе", — вигукувала хором команда яхти "Біда" на чолі з вусатим бадьорчаком Врунґелем. У світлі цього навіть боюся уявити, на яке майбутнє прирекли себе хлопці з MADOG, обравши для свого гурту таку кхе-кхе... цуценячу назву (МАДОГ — МАленький ДОГ). "Fairytales Of Darkness" — це унікальне у своєму роді нагромадження безглуздостей: починаючи з обкладинки, виконаної в дусі графіки до старовинних комп'ютерних квестів, минаючи безпосередньо музичну начинку, скроєну з безликих, як чупа-чупси, пауер-кліше, і закінчуючи текстами на австрійському діалекті англійської, в яких знайшлося місце і для пресловутої Вальгалли, і для Серця Драконської Сталі (ось же дурниця!), і для багато чого ще, окрім обіцяного даркнессу та уявного глуму. З першої ж пісні, Fairy Of Darkness, MADOG намагаються викликати у слухача ностальгію за хрестоматійним "Somewhere Far Beyond" BLIND GUARDIAN. Все волає на користь наведеного порівняння: начисто злизані ходи в приспівах, старанно переграні з блайндівських табулатур соляки, невиразні напівфентезійні теми теж, здається, звідти будуть... І все б нічого, все б пробачив австрійському братові, але коли подібний сурогат ще й виявляється приправлений дивним асорті з недограних партій, недомікшованих фраґментів та іншого роду недодуманостей — тут починається зо-овсім інша розмова. І ось уже безобразні кривляння в буклеті зачіпають естетичне "я" рецензента, кілометрові "сенкси" стимулюють революцію в животі, а вуха — й без того настраждалі — остаточно згортаються в метафоричну трубочку... Таким чином, у рейтингу всіляких "догів" наш MADOG опиняється десь між карликовим пінчером та пережареною сосискою з "Макдональдсу" — перший претендент на побачення зі смітниковим відром...