Незрозуміло, чому італійці MANDRAGORA SCREAM вирішили перейти перед виходом третього повноформатника "Madhouse" з мажорного лейбла Nuclear Blast на андеґраундний італійський Lunatic Asylum. Мені здається, гурту захотілося більшої свободи та уваги з боку звукозаписної компанії, щоб реалізувати себе на повну силу. І це їм вдається на всі сто відсотків.
Насамперед хочу сказати, що жодним блеком, як зазначає прес-реліз, тут і не пахне. Не можна ж називати всю музику, яка зачіпає вампірську тематику, блеком. Так, гурт обважнив своє звучання, додав швидкості в ритмі, перетворившись із «задумливого» ґотик-металу на середньотемповий дарк-метал, але аж ніяк не на блек-метал. Атмосфера безвихідної містично-вампіричної печалі залишилася на своєму місці, це ж одна з головних фішок колективу. Зате сам матеріал помітно додав у яскравості та хітовості мелодій і композицій. Морґана стала співати значно різноманітніше, ніж на попередніх альбомах, іноді її вокал навіть наближається до гроулу та скримінгу. І головне, що альбом абсолютно не набридає після багаторазового прослуховування і щоразу викликає одні й ті самі емоції смутку, печалі та туги. Аж надто щиро й душевно виконаний матеріал.
Не можу я знайти серед цієї зграї сучасних недоґотичних псевдометалерів колективів, із якими можна порівняти «крикливих мандрагор». Таким чином, гурт автоматично потрапляє на перше місце мого ґотик-дарк-металевого чарту.