MASSACRA

Після здебільшого трешевого дебютника ці французи таки вирішили грати дез. Безумовно, елементи трешу тут є, але їх у рази менше, ніж на дебютній платівці колективу. Музика загалом стала більш похмурою, злою й розміреною. Ритмічні переходи цього разу звучать вивірено й чітко, банально альбом значно краще зведений, та й технічний рівень музикантів піднявся в багато разів. Звук вийшов загалом набагато більш щільний і насичений, немає відчуття певної недостатності й неповноти звучання, що виникає при прослуховуванні першого диска колективу "Final Holocaust". Іншими словами, "Enjoy the Violence" в усіх відношеннях більш доросла, якісна й повноцінна робота. Є в цьому й зворотний фактор, бо за такого стану речей гурт вливається у величезні лави вже сформованих дез-металевих гуртів, і тим самим вимоги до нього зростають; якщо перший альбом можна оцінювати як практично унікальне явище на французькій сцені, то цей диск вже так чи інакше ми порівнюємо з роботами майстрів, що працюють саме в цей період, а мова йде про 1991 рік. Чи виглядає на їхньому тлі MASSACRA вражаюче? Відповідь — безумовно так, можливо, якраз тим, що не намагаються копіювати флоридське чи шведське звучання, а так само як і їхні сусіди з Голландії в цей самий період намагаються дати нам свою інтерпретацію дез-металу, з досить чистим звучанням, мелодійними рифами, досить оригінальною загальною атмосферою. Особливо слід відзначити вокал, а саме серйозний прогрес з часів першого альбому, викликаний він, хоч як смішно це прозвучить, зміною вокаліста. Фред Дюваль, гітарист і засновник гурту, співає лише на трьох піснях, тоді як на першому альбомі він виконав усі партії; решту 7 пісень "Enjoy the Violence" виконав Паскаль Йоргенсен. Окрім 10 пісень альбому, на цьому перевиданні також 5 репетиційних треків 1991 року й 2 записи, зроблені під час концерту 1995-го.