"В темно-синьому лісі, де тріпочуть осики, Де з дубів-чаклунів опадає листя, На галявині траву зайці опівночі косили І при цьому наспівували дивні слова..."
Про цей альбом і цей гурт уже сказано стільки, що кажучи своє категоричне: "Так!", я мимоволі ризикую повторитися. Гадаю, ніхто не стане сперечатися, "Woodland Prattlers" — це відкриття. Більше того, відкриття багатовимірне, що одразу подарувало нам і новий чудовий колектив, і без п'яти хвилин геніального вокаліста (готовий сперечатися, багато хто з тих, хто ще вчора порівнював Макса Самосвата з Колею Басковим, сьогодні сидять прикусивши губу). Зрештою, MECHANICAL POET дали відмінний приклад для наслідування. Адже після виходу "лісних пліткарів" уже не зішлешся на піонерськість наших студій звукозапису, некомпетентність лейблів, загребущість промоутерів та нестабільну політичну ситуацію. Хочеш не хочеш, а відповідай. Пілотувавши половинчастим MCD-станом "A Handmade Essence", нині "механічний поет" представляє на суд вдячних слухачів свого "Євгенія Онєгіна". Поєднуючи у своїй музичній формулі напір сучасного пауеру з емоційністю саундтреків до бартонівських казок (як тут не згадати Денні Ельфмана???), за знаком рівності зухвалі "римоплети" отримують вкрай різноманітний, технічно бездоганний матеріал, який, крім іншого, відмінно вирішений у композиторському плані — пісні запам'ятовуються, мелодії захоплюють, ритми гарцюють від плавних погойдувань до шаленого угару. Туди й назад. Лірика альбому заслуговує окремої розмови, адже історії, розказані на "Woodland Prattlers", забирають нас у Країну-Фантазію — лісними стежками й закутками, стрімнинами — прямо в тихі вири (в яких, як відомо, аж кишить чортами). Відмінним супроводом цієї дісней-епопеї слугує барвистий буклет, виконаний у вигляді книги коміксів відомим американським художником. Хочеться вірити, що гурт не зупиниться на досягнутому, і наступний альбом (який, за чутками, має робочу назву "Troglodytes") здивує нас не менше.