Флегматичний, клавішно-синтезаторний пауер. Альбом оповідає про бородатого старого, що восседає на хмарі й вигукує, насупивши кущисті брови: «Що ж ви, ірод, коїте?..» А внизу продовжують підривати бомби, вбивати одне одного, процвітають брехня, сум'яття, хаос, корупція... Сувора тема??... Сувора! Масштабна??... Ще б пак!!! Але от музика у виконанні MOB RULES не вирізняється ні серйозністю, ні масштабністю. Взагалі складно сказати, чи вирізняється вона хоч чимось від інших «буратін», зіструганих на німецько-італійському пауер-конвеєрі. Скромний такий метал, зовсім не щедрий на хіти. Можна відзначити хіба лише епік «Black Rain», що розквітає гарним приспівом, «Hydrophobia», що грається сонячними зайчиками, та баладу «Seven Seas» — апофеоз хард-рокового глянцю, так само вельми помітного в «Ship Of Fools». Крім іншого, на диск увійшла 4-хвилинна «New World Symphony» — цілком клавішна композиція, замішана на душевному плачі флейти. Початок заголовної «Among The Gods» змушує згадати про CANDLEMASS кінця 80-х, але «продовження банкету», скажу чесно, засмучує — хвилинний блиск і чарівність гинуть під завалом монотонності. І це попри участь у записі Роланда Ґрапова (ex-HELLOWEEN) та Єна Перрі!!... Таким чином, після прилучення до таїнства «Among The Gods» я не відчув себе ні просвітленішим, ні щасливішим — остання робота AXEL RUDI PELL надихнула значно сильніше. Втім, фанати STRATOVARIUS і просто скромні споживачі мелодік-металу, не проходьте повз!!!
