Цій музиці не вистачає електрики. Є все — складні механічні частини, змащені, обточені з належною ретельністю. Є розумний комп'ютер, який — в ідеалі — має контролювати робочий процес. Є все. Не вистачає лише її, електрики... Костромський MORTIFER — флагман вітчизняної треш-сцени. Метал у його розумінні — ідеально вичищена «болванка», з ідеальними кутами, намагнічена багатьма годинами роботи слюсаря за верстатом. Без таких деталей не полетить поїзд і не поїде літак... тьху, навпаки. Без таких деталей не дасть потрібних кіловат ядерний реактор і не заробить плавильна піч у сталеливарному цеху. Однак що таке деталь у відриві від механізму??? Щось дуже непомітне, щось звичайне. Те, що багато хто допускає дурість вважати непотрібним... Можливо, музика від MORTIFER і не звучить надто оригінально у XXI столітті, але навряд чи можна заперечувати, що зіграна вона з душею та вмінням. Хай безбарвний, цей метал має суть, вагу й значення. Він як хліб — добра приправа до будь-якої їжі. Можливо, «Total Darkness» не вистачає мелодій, агресії, зубастості, але — це за сьогоднішніми мірками. Адже саме завдяки MORTIFER можна сказати, що в росії існує треш-метал. А свій, яким би він не був, усе одно ближчий. Постскриптум — скупа сльоза патріота.
