OLEG MISHIN

Одного разу людина, всім відома як гітарист гурту CATHARSIS Олег Мішин, вирішила організувати свій сольний проєкт. Будь-який сольник — завжди реалізація тих бажань і творчих пошуків музиканта, які він не може реалізувати в рамках основного проєкту. Водночас ми знаємо чимало випадків, коли сольні проєкти ставали основними, KING DIAMOND, наприклад. Принциповим новаторством став той факт, що Олег вирішив співати сам, і по суті, це одна з головних цілей його проєкту, оскільки композиції як ніколи побудовані на вокалі. Олег співає в доволі м'якій манері, без залетів у другу октаву, зайвої експресії та змагань у пронизливості з Робом Хелфордом. Водночас таке виконання ідеально пасує до музики альбому. Стилістично ми чуємо дуже мелодійний heavy-power із великим впливом стилю, що свого часу називався melodic hard rock, місцями в пам'яті спливають альбоми SCORPIONS 90-х років, витримані в подібному дусі й такі, що поєднують важке звучання та поп-роковий мелодизм. Клавіші, флейта і, звісно ж, гітарні соло відіграють найважливішу роль, єдине, що трохи засмучує в низці композицій — нецікава ріфова побудова. На жаль, не можу висловитися позитивно про ліричний бік, тексти аж надто банальні й місцями відверто примітивні; ні, ніхто не сперечається, іноді простота — найкраще рішення, але не в тому випадку, коли її забагато. Загалом для музики Олега все ж однозначно краще підійшла б англійська мова, вона б звучала гармонійніше й дала більшу композиторську свободу, хочеться висловити надію, що надалі ми почуємо англомовні пісні. У таланті Лео Хао як оформлювача ніхто не сумнівався, буклет і оформлення релізу вийшли дуже гарними, причепитися абсолютно нема до чого. Загалом вельми гідна робота, доволі оригінальна й якісно виконана в усіх відношеннях. Окремо треба сказати, альбом вийшов дуже цільним, для дебютника це чимале досягнення. Навіть складно виділити окремі пісні перед іншими, хоча в композиційному плані найцікавіше звучать, мабуть, останні чотири.