PARRICIDE

Колектив з пестицидною назвою грає настільки ж пестицидний шляхтич-дез. Швидкий, жорсткий, брутальний. Брутальний, жорсткий, швидкий... У принципі, на цьому можна було б і закінчити рецензію, однак самолюбство вимагає щонайменше вдвічі більшого обсягу словесних вивержень. Тоді давайте... обговоримо обкладинку!!! На обкладинці, любі діти, намальовано акт злягання двох мертвих напіврозкладених чоловіків. Виконана в червоно-жовтих тонах, обкладинка диска покликана відобразити вогонь ненависті, що палає в непокірних чорних серцях музикантів. Тепер давайте... розберемо тексти!!! У текстах, любі діти, співається незнамо про що, бо чорні вуста музикантів розмовляють невиразним гроулом. Хто там крикнув, читай буклет??? Розумувати будеш в іншому місці — немає текстів у буклеті. Причиною тому — термоядерний юридичний конфлікт із колишнім вокалістом. Ні, їхнім колишнім вокалістом був не Кріс Барнс, хоча на диску й залишено згадку про останніх канібалів цього відцивілізованого по самісіньке нікуди світу — кавер «Hammer Smashed Face» не залишить байдужим жодного цінителя прекрасного. Таким чином, любі діти, кому ми можемо порекомендувати цей диск??? Кішечкам? Правильно, кішечкам. Собачкам? Правильно, і собачкам теж. Ще кому? Музичному редактору радіостанції «Маяк»??? Дитинко, будь гуманніше. І перестань, нарешті, тикати ножичком у сусіда по парті — ми ж відцивілізовані по самісіньке нікуди люди...