Одинадцять років знадобилося благодатному кібернетичному ґрунту самаелівського городу, щоб зростити насіння пасажу на добривах екзодусу. І врожай вийшов хоч куди! Тепер спробуємо пояснити інакше — для тих, хто не в темі і не зрозумів моїх метафор. Насправді все дуже просто. Після не дуже вдалого загравання з електронними семплами та синтетикою у «Reign Of Light» (2004) й експериментами у «Era One & Lesson In Magic #1» (2006) (який я взагалі вважаю просто сольним проєктом Xy) SAMAEL вирішили повернутися до напрацювань кращих альбомів «Passage» (1996) та «Eternal» (1999) другого періоду своєї творчості. Мало того, на On The Rise навіть чутні відголоски блекового минулого швейцарців, що не помічалося за SAMAEL із часів «Ceremony of Opposites» (1994).
Дуже цікавий взаємозв'язок концепцій лірики, музичної та візуальної складових «Solar Soul». У той час як тексти крутяться навколо космосу і всього, що з ним пов'язано, музичні інтонації віддають віяннями східного колориту (Slavocracy, Western Ground, Quasar Waves), а буклет узагалі рясніє зображеннями давньоримської історії (Колізей, амфори, лаврові вінки). Точніше цей взаємозв'язок, швидше, не цікавий, а просто незрозумілий, принаймні особисто мені. Не забули SAMAEL (хоча, найімовірніше, це поштовх з боку Nuclear Blast, з яким швейцарці почали співпрацювати цього року) і про новомодні запрошення гостей для запису диска — на композиції Suspended Time любителі TRISTANIA з радістю впізнають голос Vibeke Stene. Загалом альбом приємно здивував і порадував, і тепер його можна сміливо рекомендувати всім прихильникам гурту, які поставили на гурті хрест після 1999 року. Камбек відбувся!
P.S. Приємно порадувало видання наявністю на диску ексклюзивного бонус-треку Architect.