Щоб описати блек пізніх 90-х, не потрібно вдаватися до купи смутних визначень і тлумачень. Можна обійтися однією фразою: "Що не метал, неодмінно блек". І справді, згадуючи ці ешелони однотипних релізів, що гриміли по сталевих рейках, мимоволі кривишся: "Тре-е-енд!!..." А що? Так, був. Був тренд. Тренд препоганійший, справжнє болото, тут уже не попишеш, але ж чому в дитячому садку вчили — брудне і смердюче мікроба привічає. А мікроб, він же і є — рідний, любий, мізантропічний збудник інфекції. Тобто нам товариш і друг. У результаті — скільки тямущих метастаз за ті роки викинуло? Не рахували? А спробуйте. Тямуще від усієї маси відсотком береться. І альбомчики були — вже посоковитіші за сьогоднішні, обстругані до слинявого блиску рубанком «фіннвоксів», «абіссів» і «фредманів». Пам'ятаєте, як тоді — гриміла обладунками давня тварюка, пробираючись із факелом по підземному лабіринту. Кістки, залізо, жааах!.. І хто з тих гвардійців лишився? MARDUK, SATYRICON і ці, як їх... DARKTHRONE!!!.....
І ось альбомчик SETH — продукт свого часу, так би мовити. Не найтямущіший, але й не черговий Ab(p)yssos, що тішить. Галопом на чотири чверті й тоді-то було налякати складнувато, а вже тепер і поготів. Сатаністи з хлопців, судячи з могвайського розмальовування, вийшли першорядні. Ось тільки тексти на "лямурному парлері" запросто пробивають пролом у так працьовито культивованій тотально-злобарській концепції. Інгредієнтів теж не шведіш-тейбл: гітара електрична (1 шт.), гітара акустична (1 шт.), барабани — в асортименті, ну і далі за списком. Привітик — цитую за буклетом — «to my sexy Nagash & DIMMU BORGIR», це, безумовно, гут — хлопці не без гумору, освічені мабуть, — проте ж слухається прісно. Зіграно наче з лінню: "Тир-бир-джжж!!.. Тир-бир-джжж!!!!..." Агресії — побільше, ніж у поведінці удава, що щойно заковтнув слонопотама, але в порівнянні з моїм кошеням-термінатором французики просто курять. Рівно, як по лінійці, в прийнятній мірі мелодійно, але... чесно скажу, не покотило. Якщо хтось і називає SETH культовим гуртом, хай називає — я йому не суддя. Для мене — добротно, але нудно. Bed-time story. Занадто СИТО для матерого французького "підземелля".