13 пісень на 30 хвилин... М-да, хлопці явно не ґотік-дум грають... Вмикаю. Інтро, гріх казати, вражає. Голос, що повторює, мов мантру, пам'ятку колумбійського бойовика: "Я ніколи — повторюю, НІКОЛИ!!! — не обмінював заручників на зброю!.." А далі — чортова дюжина ін'єкцій енґрі-токсину, що впорскуються в кров із садистським умилуванням PANTERA. Після сьомої очі лізуть із орбіт, після десятої — дістаю зі шафи татового дробовика... До останньої, як правило, справа не доходить, бо [цей фрагмент оригінального тексту вирізано з міркувань цензури:))]... Втім, двієчник із задньої парти підказує, що SICK OF IT ALL — це хардкор. А по мені — що хардкор, що PANTERA — різниця невелика. Ніколи не розумів і, мабуть, не зрозумію, яким же — пардон за вислів! — лайном треба облити людину, щоб вона взялася накачувати власну музику агресією й негативом у тих самих пропорціях, у яких це роблять SOIA. "Just Look Around" — заводний зразок пружинної злоби — пресує мозок і так і сяк, віджимає, маринує, смажить, шаткує... Не стану нікому радити чи рекомендувати, оскільки сам перебуваю в такому розтоптаному стані. Але двієчник каже — класика. А раз класика, отже, треба брати...
