Від тупоту копит пил по полю летить!.. Це я до того, що другий альбом латвійців SKYFORGER своєю потугою й дикістю буквально збиває з ніг... Перед очима постає така картина: ніч, стародавній діброва, порослий бородатими папоротями, тихо, як у могилі... Виходимо на галявину — тут посеред жимолості й будяків стоїть страшний ідол: очі горять, зубища — ого!.. Перед ідолом вівтар, над яким, зігнувшись у три погибелі, чаклує мерзенний відун. Здавлено, хрипко звучать слова заклинання, і раптом — спалах. З останніми звуками інтро земля розходиться і ми бачимо зграю демонів, що гарчать і верещать, шестируких і триоких... Ось хто буде вершити суд цієї ночі!.. Лихо, під звуки улітно-угарного SKYFORGER-а, місити всіх і вся, по-розбійницьки улюлюкаючи, носячись як вітер. І все — в ім'я Узіна — всевладного бога грому... Нова тролівська казка зі слов'янських земель здатна скласти конкуренцію більшості західних фолк-метал формацій. Абсолютний екстремум якості: звук, музика, оформлення — все на висоті. Найближче порівняння — наші СЕВЕРНЫЕ ВРАТА, втім, лірика прибалтійсько-латвійською відсуджує зайві бали на користь латвійців. Ех, був би альбом хвилин на десять коротший, вийшов би й зовсім шедевр...
