Так, так, це той самий SKYMNING, що борознить нині індустріальні простори важкої музики. А це його дебютна робота, що вийшла на Blackend у 1999 році. Первісток шведів спочатку не отримав високих оцінок критиків і фанів, та й зазнав кількох перевидань. Оформлення не віщувало нічого доброго, але пам'ятаючи, що "не все те золото, що ворону приваблює", я сміливо сунув компакт у належний пристрій (та ні, не в тостер). І тут на мене хлинула хвиля heavy metal із пауерною драм-секцією не найкращої якості. На саму структуру пісень нарікань менше, ніж на якість запису, а саме мастерінг. Подальше прослуховування викликало більше позитивних емоцій. П'ятірка хлопців із північної Sverige пригощають нас фаршем із black/death/heavy/power, відмоченим у мелодичності. Що, рецептик просите? Пропорції й усе таке? Гаразд, відкриємо проф. таємницю ;). Від мелодичного black/death у нас гітарна секція та рикаючий вокал, хеві подарувало нам частину основних гітарних партій і доволі пристойні соляки, від пауеру дісталася ударка. Жуйте, товариші! Їсти можна, навіть варто спробувати, хоч і не готовий фарш як належить, сируватий (видно, зголодніли музиканти й чекати більше не могли).
